Наша єдина дочка, Оленка, нарешті виходить заміж. Уже рік вона зустрічається з Анатолієм. Як же вони кохають одне одного! Весілля плануємо наприкінці вересня, та не абияке, а помпезне! Діти поки не поспішають з підготовкою, але ми з чоловіком вирішили все розпланувати. Порахували, що на весілля потрібно 20 тисяч доларів. Це щоб оплатити ресторан, лімузин і сукню для нареченої. Деякі заощадження у нас були, а на решту вирішили взяти кредит у банку. Ну і звісно, розділити все порівно зі сватами. Оскільки ми живемо у Львові, то це дуже пристойна сума.
Наступного дня ми запросили до себе сватів, щоб обговорити витрати. Але вони відмовились платити. Сваха, Марія Семенівна, лише зауважила:
– У мого сина вже є костюм, він ще з випускного, але добрий на нього.
– А то нащо так тратитись на весілля, – підтримав її сват. – Та й гостей не треба стільки, 20 чоловік від нас буде.
Я вважаю, що така подія лише раз у житті. І я хочу моя донечка ніколи не забула про цей день. Ми ж з чоловіком навіть планували влаштувати сюрприз для молодят.
– Хоч би Олена вплинула на Анатолія та його батьків, це ж буде якесь посміховисько, як молодий прийде у старому костюмі.
Але дочка мене не слухала:
– Не хочу, мамо, ні сукні, ні лімузину, бо не ті зараз часи, щоб святкувати. А Анатолій уже записався у добровольці, воювати піде.
Я тільки стримала сльози. Невже дочка не розуміє, що весілля буває тільки раз у житті?