Я єдина донька у батьків. Вони мене з дитинства залюблювали, дарували багато іграшок, купували гарний одяг. Бо така любов має важке минуле – у мене колись був старший брат, Микола. Однак, в 10 років він помер в автокатастрофі. А мені було лиш 2 рочки. Ось так батьки боялися мене втратити і довго оберігали.
Навіть на 18-річчя подарували мені квартиру-студію в новобудові та допомогли зробити гарний, дизайнерський ремонт. Я дуже ціную турботу та дякую Богові, що послав мені таких чудових батьків.
У 22 я вийшла заміж за свого одногрупника Остапа. Він, до речі, про квартиру нічого не знав, думав, що це орендована. Тільки за декілька днів до весілля я сказала правду. На щастя, Остап з розумінням віднісся до такої “брехні” та не влаштовував скандали.
І Остап не з такої забезпеченої родини, як я. Батько працює охоронцем на складі, а мама вчителька математики. Окрім батьків, в Остапа є ще молодший брат Діма. Жили вони скромно, я б сказала, навіть на межі бідності. Я ж бачила, в якому одязі Остап приходив на пари, все ношене, затерте та підшите. Але коханий вже у 18 років почав шукати роботу, працював барменом, офіціантом, кур’єром з доставки страв з ресторану.
Поки війна, ми про дітей не думаємо. Але свекруха щодня капає мені на мізки:
– Доню, ну ти з роками не молодшаєш. І там все так само старіє. Потім буде надто пізно!
– А ви не лізьте мені в труси. Ми з чоловіком самі вирішимо, коли малюка народжувати.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ну не знати, що буде завтра. Раптом, Остапа заберуть на війну? Чи в нашу квартиру ракета попаде? Тим паче, ця квартира, яку купили батьки, для 3 точно буде тісно. Бо нема місця, аби кудись поставити ліжечко чи шафку з іграшками.
Влітку хрещена мама Остапа важко захворіла, в неї виявили рак. Ми по черзі зі свекрами ходили до неї в лікарню, дали гроші на операцію та ліки. У жовтні вона так злягла, що не могла навіть піднятися з ліжка чи крутити головою. Так, як пані Василина не мала ні чоловіка, ні дітей, то переписала свою двушку на Остапа, хрещеного сина.
Це не була якась новобудова чи розкішний будинок. Звичайна, старенька хрущівочка, килими на стіні та радянські під’їзди зі сміттєвою трубою всередині. Ми мали деякі заощадження та вирішили вкласти їх у ремонт. Деякі меблі купували нові, дещо брали вже вживане в Інтернеті. Мій тато приїздив на квартиру та допомагав поклеїти нові шпалери та винести сміття.
Ми всередині листопаду закінчили всі справи та вирішили здавати квартиру в оренду. Хай житло не стоїть пусте, а приносить нам гроші. Однак, Остап постійно відкладав це питання:
– Ну ти написав оголошення в інтернет? Телефонував рієлторам, аби вони пофотографували квартиру?
– Ой, з голови вилетіло. Завтра точно зроблю, забув, стільки справ маю.
І майже 2 місяці я чула цю фразу “завтра зроблю”. Це вже так почало дратувати, що вирішила сама зайти на квартиру та все пофотографувати. Тим паче, у мене на роботі колега-біженка шукала нове житло на оренду.
Підіймаюся на поверх, дивлюся – а там замки змінені. Починаю каблуками вже грюкати у двері, а мені відчиняє Діма:
– О, привіт, родичко. А ти що тут робиш?
– Тобто? Я прийшла квартиру пофотографувати для оголошення. А ти що тут забув?
– Як що? Я тут живу.
– Діма, не жартуй так зі мною.
– Тобі Остап не казав? Я тут з грудня живу з Аліною.
Як виявилося, коханий разом зі своїми батьками так довго обманював щодо квартири. Діми дівчина завагітніла і пані Ольга якраз скомандувала, що квартиру покійної родички треба віддати молодшому братові. І поки ми робили ремонт за свої гроші, свекруха помалу складала речі для Дмитра та Аліни.
– А я думав, що ти в курсі. Бо Остап про тебе якось навіть не згадував. Зрозумів, ми з батьками не зможемо тіснитися разом. І ця квартира наш єдиний порятунок.
Я зі сльозами на очах вийшла з квартири геть. От жила з людиною, яка стільки часу мене обманювала, ще й свекри замішані в цій афері. Посувалася ганчіркою, об яку витерли ноги.
На щастя, вдома був Остап:
– І довго ти ще з мене дурепу хотів робити? Я була на квартирі, там Діма живе!
– Я збирався просто…
– Просто що? Совість не мучить? Як ти міг?
– А ти мені також про Цю квартиру брехала, але ж я мовчав і не сварився.
Я взяла валізу та почала туди кидати одяг Остапа разом з вішаками. Того ж вечора він поїхав ночувати до батьків
Але свекруха вже який день постіль телефонує з докорами:
– То твій родич, у Діми скоро дитина буде. Тобі так важко квартирою поступитися?!
– Так, уявіть собі, важко! Ми стільки грошей вклали у ремонт, а ви ще зараз з мене винну робите.
– Ох, не знала, що у мене така прикра невістка. Гроші на перше місце ставить, ніж родину!
Мої батьки в шоці з такого вчинку Остапа і кажуть, щоб свекри відшкодували нам хоча б витрачені гроші на ремонт. Але я не впевнена, що зможу надалі довіряти Остапові після такої підлої брехні.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!