Я познайомилася із хлопцем з нашого району. Він просто красунчик, за ним всі дівчата бігали, а він обрав мене. Правда, лише тепер я зрозуміла чому.
Діма був найбажанішим хлопцем у нас, кожна хотіла, аби він зустрічався саме з нею. Я не виняток. Діма ж на мене особливої уваги не звертав. Так тривало до одного випадку.
В той вечір ми компанією гуляли поряд з нашим будинком. У Діми розрядився телефон і я запропонувала піднятись у квартиру, щоб його зарядити.
Коли ми увійшли, Діма дуже роздивлявся нашу квартиру, а тоді мою кімнату. Раніше ще зі мною жила сестра, та зараз вона поїхала на навчання до іншого міста і я тепер єдина власниця цієї кімнати. Сестра не бере у батьків грошей, працює, хоче сама всього досягти. Мама з татом нею пишаються.
– В тебе кімната така, як у нас квартира – сказав Діма.
– Та, це дурниці – засміялась я. – Тільки важко самій все прибирати, як хатня робітниця вихідна.
Насправді, я збрехала, ніякої хатньої робітниці у нас не було. Хоч мої батьки, люди не бідні, але розумно та економно розпоряджаються грішми. Прибирали й готували мама і ми з сестрою завжди.
Та я хотіла справити на Діму враження. І з усіх сил намагалась вдавати, що мені до нього байдуже.
З того часу Діма почав приділяти мені більше уваги. У нас були уже дорослі стосунки, хоч мені й було 17.
Діма міг іноді зникнути на кілька днів та не давати про себе знати, а потім раптово з’являвся. Згодом я познайомилась із мамою Діми, яка працювала на двох роботах, аби утримати себе і сина, та оплатити навчання Дімі. Вона виглядала страшенно втомленою.
За кілька місяців наших зустрічей, я дізналась, що вагітна. Діма розповів своїй мамі, а мені сказав:
– Твої батьки, то ти й сама кажи. Тільки дочекайся щоб термін був такий, коли вже нічого не можна зробити.
Тато не сварився. Лише повідомив своє рішення:
– Скоро тобі 18. Повнолітня дівчина. Ви розпишитесь. Весілля не буде, бо я так розумію, що грошей на нього у вас немає. Ми подаруємо вам на весілля певну суму, а ви вже розпоряджайтесь як знаєте. Жити будете на орендованій квартирі чи у Діми як хочете.
– Але ж у мене є кімната – просила я.
– То не лише твоя кімната, а й сестри.
Ми розписались, я переїхала до Діми. Він обіцяв влаштуватись на роботу, але далі обіцянок справа не дійшла.
У нас народився син, для якого все купили мої батьки. Більше вони не допомагали. Я гляділа дитину сама, свекруха на роботі, Діма десь гуляє по кілька днів.
– Скажи, нехай батьки допоможуть, вони ж не бідні люди – каже мені Діма.
Я пішла додому, щоб поговорити з татом.
– Тату, у вас є можливість. Допоможіть нам грішми, у вас же онук маленький – кажу.
– У нього є тато, то ж нехай і забезпечує свою дитину. Я не сидів на шиї у своїх батьків, а всього досяг сам, от нехай твій Діма і напружиться.
Я пішла до Діми ні з чим. Він знову зник на тиждень, а тоді прийшов і каже:
– Ми розлучаємось.
– Чому? – питаю – Що сталось?
– Я думав твої батьки нічого не пожаліють дочці та онуку, та їм все одно. Допомоги від них ніякої.
– То ти через гроші на мені одружився?
– А ти як думала, через велику любов? Ти далеко не красуня, а у твоєму татові я бачив перспективу, але помилився. Тому забирайся.
Я повернулась до батьків та вийшла на роботу, бо тато сказав, що на терпітиме у своєму домі приживалку та ледарку. Я ще ображена на тата, що він не допомагав нам, але починаю розуміти, чому він це зробив. Мабуть, він від самого початку зрозумів, ким є Діма.
Діма, до речі, аліменти не платить і з сином бачитись не прагне.
Образливо, що я відразу не побачила справжнє обличчя свого вже колишнього чоловіка.
В цьому році планую вступати. Батьки обіцяли підтримати й допомогти. Ще все життя попереду, тому я духом не падаю.
Вибачте. Даних поки немає.