Ходила в магазин нещодавно і чогось згадала історією зі своєї молодості.
Я тоді приїхала в столицю навчатись, поселилась у гуртожитку з дівчатами. Усі в нас там жили мирно, одна тільки Іра нікому не подобалась. Бо в гуртожитках як заведено: твоя їжа – їжа всього блоку. А Іра таких принципів не дотримувалась.
Бувало, прийдеш до неї, просиш солі, а вона тобі у відповідь: “Немає. Сама шукаю”. Але ж ми точно знали, що все в неї є!
Щоб провчити Іру за її жадібність, дівчата почали всілякі плітки про неї між хлопцями розпускати. То розказували, що вона гроші у всіх краде, то скнарою називали, то підставляли якось…
Словом, розбіглись всі Ірині шанувальники у різні боки. Ми ж думали, вона після цього про свою поведінку задумається, а вона тільки рукою махнула. Мовляв, одним більше, одним менше – без різниці.
Довго вона сама була, аж поки не переїхав на наший поверх Ілля. Ох і видний був хлопець, усі дівчата за ним слину пускали. А він, наче під гімпнозом, тільки до Ірки й заглядав.
Ми ж одразу пронюхали, що і як, та й взялись знову за свою справу.
– А ти знаєш, що Ірка ніколи нікому нічого не позичає? – почала “обробляти” Іллю Таня.
– То це ж добре! У народі як кажуть: хочеш втратити друга – позич йому щось. З Ірою всі друзі на місці будуть, – відповів байдуже Ілля.
– А ти знаєш, що вона з бідняками не водиться, їй багатіїв подавай? – підключилась Ліда.
– Теж непогано. Як біля тебе така жінка є – то і гори звернути не так важко! – знову відмахнувся Ілля.
– Ну, як ти такий безстрашний, то я ще от тобі що скажу, – підійшла я. – Від неї за останні два місяці всі хлопці повтікали, жоден не витримав.
– Люблю норовливих, – відповів Ілля. – Добре, дівчата, з вами гомоніти. Але я вже запізнююсь. Бувайте здорові.
Ми вже й зраділи, що свого таки досягли, та й сіли чай пити. Аж тут приходить Ірка з таким букетом величезним, що в нас ледь очі на лоба не полізли! Через 2 роки вона за Іллю й заміж вийшла.
Тоді ми ніяк второпати не могли, чого він її вибрав, як весь гуртожиток про жадібність її гомонів. А зараз тільки до мене дійшло: поки всі на батьківські гроші цигарки і пиво купували, Іра готувала собі всілякі смаколики, вміла фінансами розпоряджатись. Та і на плітки усякі уваги ніколи не звертала, бо спокійна сама по собі, не конфліктна – хто ж про таку дружину не мріє?
Смішно зараз все це згадувати, а тоді ж такими крутими себе вважали! І де ж ділась та молодість…?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
А які у вас є спогади зі студентських років?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!