Нас, старих, батьки такого не вчили. Не казали, як треба з чоловіками поводитись, як у люди себе нести. Ото і виросли ми такі: дурні й перелякані. Але вже не буде такого, зараз інші діти пішли. Он внучка моя: ще під столом ходить, а я вже знаю, яку мудрість їй років через 10 передати!
1. Чоловіка зразу треба привчати, що з жінкою своєю сперечатися — то гибле діло! Треба аби як було… Він тобі слово, а ти йому — десять. І очками гарно покліпала, аби він точно втямив, що треба мовчати.
2. Треба завжди памʼятати, що ми, жінки, такі вже ж непостійні… Сьогодні нам одне хочеться, а завтра вже інше. І ніц страшного в цьому немає! Доля наша така, що міняється настрій, наче погоду у вересні.
3. Те, що точно твоє, нікуди не втече! Мене як мати вчила: чоловікові і в ноги кланятись, і догоджати треба. І як заміж у 17 не вийшла, то ніхто тебе стару вже й не візьме. Еге! Вилазить воно таке боком! Треба для себе жить, а не про мужиків думати. Як розумний, то нікуди не дінеться. А як дурний — то нащо він взагалі треба?
4. Ніколи не бути ханжою. Я вже трохи пожила, багато людей на своєму шляху побачила. І таке я вам, людоньки, скажу: нема нічого гіршого, ніж вовк в овечій шкурі! Прикидаються ото святими та божими деякі, а потім таке видають на старості, що не доведи Господи. Краще вже за молодості відгуляти своє, віджити. Нема кого вже стидатися, не при союзі живемо.
5. Не знаєш броду — не лізь у воду То і про подруг усяких сказати можна, і про кавалерів. Не треба всім свої секрети патякати. Довіряти тільки собі можна. Бо воно як у мене було: тільки розкажу подружці новину якусь, і вже вона всім селом тягнеться! Бо не знала я людей тоді, а вірила їм страшно.
6. Як сталось яке лихо – не треба носа вішати. Я як молодою була, то завжди в житті своєму щось погане шукала. Тільки спіткало мені якесь горе найменше – все, уже я не знаю, як жити далі. А клітини нервові не відновлюються, по телевізору казали! От і стала я сивою рано…
Та що б там онучка моя не робила, на які б граблі не лізла, я завжди буду їй казати: “Живи, дівко! Живи, як тілько можеш. Бо туди-сюди – і вже з тобою прощаються!”
А яку пораду ви б додали, га? Діліться в коментарях!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!