Я — жінка сучасна. Тому чоловіку ще до весілля сказала, що на кухні стояти не збираюся, виготовляти йому нічого не буду.
– Та ради Бога. Магазинів нема, чи що? – відповів мені на те чоловік.
Я зраділа, що в цьому питанні ми зійшлися, та ото так воно й повелося. Коли в ресторан сходимо, коли замовимо щось, а коли просто в кулінарію зайдемо. Ну, а що тут такого? Я думаю, що як жінці легше гроші заробляти, аніж хазяйство вести, то чого б і ні? А зарплату я додому ношу чималеньку. Живемо ми з Андрієм не бідно.
Але що б ми там не їли, де б ми не вечеряли, чоловік не забував мені сказати, що хоче домашнього холодцю. Як раз вчепився з ним до мене, то ледь не розлучилися. Я ж мʼяса на дух не переношу, а його ж на холодець варити довго, воно ж всю квартиру засмердить.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
А недавно я так захворіла, що геть ніяких запахів не чула. От і подумала, що треба ж таки чоловіка порадувати, його мрію про домашній холодець здійснити. Крутилася я біля того мʼяса цілий день, поки Андрій у відрядженні був. А як він вернувся, то вже в мене все було готово.
– А чим це в нас так пахне? – запитав він з порогу.
– Як чим? Холодцем! Сідай вечеряти! – сказала гордо я і накрила на стіл.
Сів мій Андрій, взяв ложку та й почав молотити холодець. Так же приклався до тієї миски, що аж за вухами лящало.
– Ну, наче й нормально вийшло… Але Ліда таки варить краще, – сказав мій чоловік і встав з-за столу.
Я там аж прозріла! Ліда — сусідка наша, поверхом нижче живе. У неї й досі ні дітей, ні чоловіка.Хоча вже четвертий десяток розміняний. То вона на чужих мужиків і заглядається. Ми ще жартуємо між собою, що ніяк вона собі жертву не обере. А тепер на тобі! Чоловік мій до неї на холодець заходить!
Пішла я в кімнату, вигребла всі речі коханого свого та й давай їх викидати. А той тільки стояв і дивився на мене очима переляканими.
– Іди туди, де тобі холодець добрий варять! – сказала я на останок і виштовхала чоловіка за двері. Отак воно буває: хотіла догодити, а сама страшну правду взнала.
Ну і нехай котиться! Теж мені: цінитель високої кухні!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!