Ще пʼять років тому я вірила, що чоловіка треба вибирати душею і серцем. А гроші, бізнес, успіх — то все таке, наживне. Так я за Олега заміж і вийшла. Ні копійки за душею, сімʼя бідна, але ж який хороший він мені був!
Закрила я рота бабі з матірʼю, які розказували, що нам така біднота не треба, та й почала з коханим своїм життя планувати. Переїхали ми тоді в бідненьку однушку, бо на більше не хватало грошей. Ну, гроші були… Бо заробляла я непогано, робота в мене пристойна була. Але витрачала я їх на себе, на свої дівчачі хотілки. Олегу я теж могла іноді чимось підсобити, але фінансувати його я не збиралася.
Я ж таки думала, що він у мене перспективний, що все в нього ще попереду! Думалось, зараз стане трохи на ноги, а тоді почне гори для мене звертати та мільйони додому носити. Та щось ні мільйонами, ні перспективами там і не пахло…Коли почалася пандемія, мою контору прикрили, лишилася я без заробітку. Довго не могла після того до купи себе зібрати. А як тільки надумала щось нове шукати — завагітніла! Почекала ж я, поки дитя трохи підросте, аби вернутися знову в професію — почалася війна. І осіла я дома. Спочатку я просто це все терпіла, але більше в мене на це не вистачає сил.
Я ж думала, що Олег почне думати, де нам тепер більше грошей взяти, а він і не чухається! Одно розказує, що нам просто жити скромніше треба!
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Та куди ж скромніше?! – не витримала якось я. – Речі дитині ми не купляємо, позичаємо в знайомих. Продукти ми тільки по акції їмо, нічого свіжого й дорогого не купуємо. То може мені взагалі не їсти, аби ще більше економити?!
– Їсти треба, а от грошей ти витрачаєш багато. Цього місяця собі три светри нові купила. Нащо вони тобі, як ти в люди майже не виходиш? Ти хоч рахувала, що на ті гроші два тижні жити можна? Якщо не більше… У тебе ж і так повна шафа речей.
– Я не хочу ходити в тому дранті, яке вже 300 років у моїх шафах валяється! Його викинути все треба давно, а я бережу, щоб голою не ходити. А ще, щоб ти знав, мені треба нове плаття! Мене Марина на день народження покликала!
Чоловік мені на те не сказав нічого. Грюкнув дверима і пішов десь на вулицю. Образився він, бачте. А я не розумію, з якого це дива він соплі розпускає! Він чоловік? Чоловік! Жінку і дитину має? Має! То нехай піднімає свою пʼяту точку з дивану і йде заробляти гроші! Я вже втомилась слухати його ниття.
Немає вже сил оце все слухати і думати, чи можу я ті 5 гривень витратити, чи мене за них дома зʼїдять. Аби можна було вернути час назад, то шукала б я собі чоловіка багатого. А любов, почуття — то вже діло таке, наживне.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!