Дуже любив колишню дружину, намагався забезпечити її усім, але вона цього не оцінила. Зрадила. Як тільки про це дізнався, одразу подав на розлучення, про пробачення навіть і не йшлося, розумів, що не зможу з нею жити під одним дахом. До того їй мого прощення і не треба було. Загалом ми все спільно нажите майно розділили, з донькою теж спілкування кілька разів на тиждень за ухвалою суду. Відразу після розлучення колишня дружина вийшла заміж, потім народила ще дитину. Це мене дуже вразило, однак я вирішив не заглиблюватися в її нові стосунки, а просто жити далі.
Про чоловіка її не знаю нічого, але за словами дочки, з нею він взагалі ніяк не контактує. Вдає, що її немає. Спілкуватися не хоче, грубить. Намагався з ним поговорити пару раз, трохи до бійки не дійшло. Як потім з’ясувалося, колишня зраджувала мені саме з цим чоловіком довгий час. Листувалася, зустрічалася за моєю спиною. Від цього зовсім на душі огидно. От зараз той нахаба проживає з моєю донькою, а я навіть її забрати до себе не можу. Дружина рогами вперлася, що дитину мені не віддасть, та й суд мені відмовив. Чоловіка вона свого нового захищає, каже, що це не моя справа.
Але найбільше дратує не це. Після розлучення я знайшов хорошу роботу, платять дуже добре. Аліменти виходять більше, ніж зарплата моєї колишньої. Я для дочки нічого не шкодую, якби це було для неї, а не для колишньої дружини і її чоловіка. Вона-то в декреті сидить, він займає не дуже високу посаду. А вона собі то айфон купить, то машину в кредит вони взяли, то на відпочинок поїхали. Добре, хоч з дитиною. Коли запитую, на які гроші, мовчить. На питання, що дитині купила, відповідає, що звітувати не зобов’язана. Чому доньці куртку не купила, чому велосипед обіцяла і не купила? На все відповідає, що не моя справа.
Слів немає. І злить просто шалено. Мало того, що розлучилися мало не ворогами, а перед донькою доводиться зціпивши зуби терпіти, так ще й гроші, призначені їй, витрачає в своє задоволення і на себе. Пробував говорити з опікою. Вони до неї сходили, все перевірили – не причепитися. Юристи кажуть, що аліменти можна зменшити, лише довівши, що витрачаються не туди. А мені як довести? Слідкувати за нею?
Скоро у дитини школа почнеться, так вона мені прямим текстом натякає, щоб я на курси розщедрювався. Ледве стримуюся, щоб не нагрубити. Перейшов би на сіру латку, а доньці купував би все сам, але роботодавець відмовляє. А йти на іншу роботу на шкоду собі я не хочу. До цієї посади досить не просто було прийти.
Ситуація огидна. Всередині мене аж верне від колишньої дружини. Чому вона так вчинила і при цьому зараз задоволена і щаслива? А я працюю до пізнього вечора, щоб вона в черговий раз з чоловіком на мої гроші в ресторан сходила?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!