Разом з Денисом я протягом 4 років виховую синочка. Працюємо, щоб забезпечити дитину всім найкращим. Завагітніла я на останньому курсі інституту й переїхала в квартиру до Дениса.
Окрім нього там ще проживає його матір і молодший брат. Згодом я народила сина, ми в цій трикімнатній квартирі мали окрему кімнату і я була дуже задоволена. Спершу нас забезпечував лише Денис, тому він працював зранку до вечора, а я сиділа вдома з малюком. 
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Молодший брат Андрія, окрім комп’ютерних ігор, нічого не бачив. Я не пхалася в їхню сім’ю, адже мені потрібно було піклуватися про свого сина, але такі лінощі мене вражали. Моя свекруха допомагала мені з дитиною, тому я була дуже їй вдячна. Ще три місяці тому вона занедужала й досі лежить в лікарні. Хвороба серйозна, що вона й сама вже опустила руки, але ми не припиняємо вірити, що все буде добре.
Я сказала Денису, що може зараз час переоформити цю трикімнатну квартиру на нас, щоб ми були єдиними власниками. В нас вже син є, а ми продовжуємо жити в одній кімнаті. Правда, молодший брат Дениса мені заважав.
– Денисе, може, нам варто поговорити з Андрієм, щоб ми залишилися в цій квартирі? Якщо я ще одну дитину народжу?
– А брат мій куди піде? Про нього якось не подумала? Половина квартири належить йому так, як і мені. Тим паче матір скоро з лікарні вернеться.
– Він просто під нашим крилом ніколи не виросте. Спершу матір його опікала, тепер ти. Хлопцю вже 22 роки, пора на роботу іти. Я думаю, що твоя матір не буде проти, тим більше вона сама не вірить, що їй стане краще.
– Може, нам краще виїхати з цього житла?
– Він один, а нас троє! Та ще й з маленькою дитиною на руках. В нього ж ні роботи, ні дітей, сумку зібрав та й пішов. Я сама з ним поговорю.
Я пішла до Андрія, щоб попередити його про швидкий переїзд і що час йому взяти відповідальність за своє життя в свої руки.
– Андрію, ми тут говорили з Денисом, і вирішили, що ти вже достатньо дорослий й тобі пора брати життя в свої руки. Знайди роботу, орендуй житло, а там і дружину знайдеш. А то просто просиджуєш своє життя перед монітором.
– Кажеш двоє про це подумали, хочете тут самі проживати. Ну я згодний, тільки вам варто відкласти кошти, щоб викупити в мене мою частку. Поки грошей не буде, я переїжджати не збираюся.
– У сенсі купуйте? Ти про нас взагалі не думаєш, в нас маленька дитина на руках, її забезпечувати треба. Де ми візьмемо такі кошти, щоб викупити твою частку!
– Ага, значить ти прийшла просити в мене, щоб я ось так просто взяв і віддав своє житло?
– Поможи брату налагодити справи. Що тобі байдуже на нього?
– З таким же успіхом він може мені свою частку віддати, мені допомогти.
Він не погодився і ми взагалі зараз майже не спілкуємося. Окрім того, що він такий ледащий, ще й дуже хитрий. Звела мене доля з такими родичами.
Чи стикалися ви зі схожими ситуаціями?
Не треба, сину, до нас більше приїжджати
Прокинулася вночі, почула голоси на кухні. Дивлюся, а там чоловік з моєю подругою. Стою біля дверей, дивлюся у щілину, а вони так захопилися одне одним, що навіть мене не помічають
“Ти не любиш мене! Просто народи мені сина!”, – на повторі слова Івана з того жахливого дня
– Ти маєш викупити мою половину за 20 тисяч доларів. Інакше я продам будинок чужим людям! – брат вразив мене пропозицією
– Ти що рідну сестру в чужій країні покинеш? – Марія приїхала до нас в Німеччину і намагається зіпсувати моє життя
Сьoгoдні, нapeшті, зaкінчилися мoї п’ятнaдцять poків життя з тoбoю… І скажу тобі, любий чоловіче, то було гірше, ніж мотати термін…
– Кoxaний, дякyю зa пoдapyнoк! – Ти пpo щo? – Мeнi нa кapтy сьoгoднi пpийшлo 5000 гpивeнь. – Дaй сюди тeлeфoн! I взaгaлi зaбyдь пpo цe! Цe, мaбyть шaxpaї
Коли вчителька читала на батьківських зборах твір про маму, то всі батьки плакали. А я червоніла, немов рак
– Ти розважалась в Італії, доки я тут судно бабусі носила. Що тепер хочеш? – Мама приїхала і погрожує судом. Та нічого в неї не вийде
