Подругам не хочу розповідати про те, що в мене вдома робиться і про всі сварки, але виговоритися треба, тому вирішила розповісти вам.
З сім’єю чоловіка я за 10 років так спільної мови і не знайшла, одружені ми вже з ним 6 років, кохаємо один одного, а всі конфлікти лише через родичів. Його батьки з самого початку не хотіли мати таку невістку, як я – проста дівчина з села, без ніяких заслуг. Але про це я не знала до тих пір, поки ми не почали разом жити.
Йому батьки також нічого нам не дали, в мою орендовану квартиру прийшов з мішком одягу і все. Так і стали жити разом, працювали днями і ночами, щоб мати якусь копійку. В гості його батьки до нас ніколи не приходили, в той час, як моя матір передавала нам продукти, допомагала мені у всьому. А свою поведінку вони аргументували тим, що прийдуть до нас тоді, коли ми вже будемо мати власне житло.
В чоловіка є ще брат, який дуже любить гроші та розкіш, але працювати взагалі не хоче. Лише бери кредити, а потім родинна повинна віддавати за нього борги. Так все і почалося з того, що чоловік забув телефон в машині цього брата, а той скористався ситуацією і швидко продав його. Чоловік закрив очі на це, але я мовчати не стала і сказала все, що я думаю про нього. Гроші він так, звичайно, не віддав.
Коли ми поїхали до моїх батьків, він взяв ключі в свекрухи й викрав у нас з дому плеєр. Ми поміняли замки з того часу. Брат розповідає всім, що я налаштовую чоловіка проти нього, хоча це не так. Потім почалася підготовка до весілля, брат почав писати, що якщо він захоче, то на весілля наше не прийде. Я припинила з ним спілкування, навіть вітатися перестала, щоб не засмучувати себе.
Якось він вирішив помиритися, а я і пробачила, як-не-як, рідні люди. Але мого терпіння вистачило до тих пір, поки він не взяв в нас в борг, а потім сказав, що нічого він не брав і віддавати не збирається. А тоді ще й почав при всій родині на мене лаятися.
За ці роки ми з Антоном вже придбали трикімнатну квартиру, виплачуємо кредит за машину, працюємо на двох роботах, ночами недосипаємо, а його рідні сидять вдома і думають, що нам гроші з неба падають. Не хочу я їм давати те, що заробляла важкою працею.
Найгірше те, що пів року тому мого чоловіка скоротили на роботі і ми живемо лише за мою зарплату. Зараз ми дійсно затягнули паски, допомоги нема від кого чекати. Мені потрібно було внести кошти за кредит, а тоді не було потрібної суми, от я попросила в свекрухи кошти буквально до наступної зарплати – мені вона не дала. А потім я дізналася, що вона купила путівку на море братові чоловіка та його дівчині.
Хоча ми свекрусі за всі ці роки дали набагато більшу суму і її синові теж, от прикро так, що допомагаєш людям, а вони тебе мають за ні що. Мені здається, що вони нас просто зневажають і мають за валізу з грошима. Нормальні стосунки в мене лише зі свекром – але він в тій сім’ї нічого не вирішує.Так і живемо…
Зараз мені потрібно, щоб брат Антона віддав кошти, які він нам винен, але Антон говорити йому нічого не збирається.
Що мені далі робити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!