Антон прийшов від своєї родини тільки з одягом, ми разом орендували квартиру, їли з однієї тарілки, працювали дні і ночі на проліт

Подругам не хочу розповідати про те, що в мене вдома робиться і про всі сварки, але виговоритися треба, тому вирішила розповісти вам.

З сім’єю чоловіка я за 10 років так спільної мови і не знайшла, одружені ми вже з ним 6 років, кохаємо один одного, а всі конфлікти лише через родичів. Його батьки з самого початку не хотіли мати таку невістку, як я — проста дівчина з села, без ніяких заслуг. Але про це я не знала до тих пір, поки ми не почали разом жити.

Йому батьки також нічого нам не дали, в мою орендовану квартиру прийшов з мішком одягу і все. Так і стали жити разом, працювали днями і ночами, щоб мати якусь копійку. В гості його батьки до нас ніколи не приходили, в той час, як моя матір передавала нам продукти, допомагала мені у всьому. А свою поведінку вони аргументували тим, що прийдуть до нас тоді, коли ми вже будемо мати власне житло.

В чоловіка є ще брат, який дуже любить гроші та розкіш, але працювати взагалі не хоче. Лише бери кредити, а потім родинна повинна віддавати за нього борги. Так все і почалося з того, що чоловік забув телефон в машині цього брата, а той скористався ситуацією і швидко продав його. Чоловік закрив очі на це, але я мовчати не стала і сказала все, що я думаю про нього. Гроші він так, звичайно, не віддав.

Коли ми поїхали до моїх батьків, він взяв ключі в свекрухи й викрав у нас з дому плеєр. Ми поміняли замки з того часу. Брат розповідає всім, що я налаштовую чоловіка проти нього, хоча це не так. Потім почалася підготовка до весілля, брат почав писати, що якщо він захоче, то на весілля наше не прийде. Я припинила з ним спілкування, навіть вітатися перестала, щоб не засмучувати себе.

Якось він вирішив помиритися, а я і пробачила, як-не-як, рідні люди. Але мого терпіння вистачило до тих пір, поки він не взяв в нас в борг, а потім сказав, що нічого він не брав і віддавати не збирається. А тоді ще й почав при всій родині на мене лаятися.

За ці роки ми з Антоном вже придбали трикімнатну квартиру, виплачуємо кредит за машину, працюємо на двох роботах, ночами недосипаємо, а його рідні сидять вдома і думають, що нам гроші з неба падають. Не хочу я їм давати те, що заробляла важкою працею.

Найгірше те, що пів року тому мого чоловіка скоротили на роботі і ми живемо лише за мою зарплату. Зараз ми дійсно затягнули паски, допомоги нема від кого чекати. Мені потрібно було внести кошти за кредит, а тоді не було потрібної суми, от я попросила в свекрухи кошти буквально до наступної зарплати — мені вона не дала. А потім я дізналася, що вона купила путівку на море братові чоловіка та його дівчині.

Хоча ми свекрусі за всі ці роки дали набагато більшу суму і її синові теж, от прикро так, що допомагаєш людям, а вони тебе мають за ні що. Мені здається, що вони нас просто зневажають і мають за валізу з грошима. Нормальні стосунки в мене лише зі свекром — але він в тій сім’ї нічого не вирішує.Так і живемо…

Зараз мені потрібно, щоб брат Антона віддав кошти, які він нам винен, але Антон говорити йому нічого не збирається. 

Що мені далі робити?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: