– Ану йдіть звідси! Я забороняю тобі виходити заміж за нього! – не витримав Надін тато, – Де це бачено, аби наречену в її домі так називали

Декілька тижнів назад я зустріла свої коліжанку, з якою ми навчалися в технікумі майже тридцять років тому. Після закінчення навчання, ми з нею більше не бачилися, тому що вона жила за декілька тисяч кілометрів від рідного міста. Я повинна була бути її дружкою, на весіллі, яке так і не відбулося. Досить цікава історія трапилася з нею, що навіть змусила її покинути рідні краї. Але Надя вважає цю подію подарунком долі. Сьогодні я вам хочу розповісти цю історію.

У студентські роки, Надія зустрічалася з Валентином, який був старший від неї на три роки. Валентин справляв враження спокійного та щирого хлопця, завжди з теплом ставився до дівчини. Вони часто проводили час в місцевій бібліотеці або ж парку. Завжди дивилися один на одного з неймовірною закоханістю.

І все б було добре, якби не матір Валентина. Вона виховувала сина без чоловіка. Мама не хотіла помічати той факт, що Валентин вже давно не хлопчик і йому не потрібна надмірна материнська опіка. Син дуже люби матір та поважав її, всі рішення обговорював тільки з нею. Коли Надю познайомили з Кларою Аврамівною, дівчина їй не сподобалася. Вона ніколи нічого не говорила, але всіма своїми силами демонструвала це.

Коли Валентин вирішив одружитися з Надією, мати була категорично проти:

– Тобі потрібно ще навчатися. Навіщо тобі зараз весілля? У Надії – ні краси, ні розуму! Вона тобі точно не підходить!

Надія старалася зі всіх сил сподобатися майбутній свекрусі – завжди погоджувалася з її думкою, дарувала подарунки, кликала на прогулянки в парк. Але все було марно – мама була проти весілля. Валентин вперше не дослухався до поради матері.

– Ви не будете разом! – заявила мати.

Молоді вирішили тихо розписатися. З гостей були лише присутні батьки та декілька друзів з університету. І ось, Надія в білій та пишній сукні. В самісінькому батьківському домі, Клара Аврамівна починає поливати дівчину брудом:

– Ти справжня відьма! Взяла та приворожила до себе мого Валентина!

– Мамо, не говори дурниць – повторював Валентин, але її вже ніхто не міг зупинити.

– Я не дозволю тобі з ним жити! Забирайся геть!

Надя розплакалася, а Валентин не став перечити своїй матері.

– Валентин, та скажи хоч щось! – просила слізно Надя.

– Вийдіть з нашої квартири. Я забороняю вам одружуватися! – не витримав Надін тато.

Надія одразу вибігла з квартири, цілу ніч я намагалася її заспокоїти. Весілля так і не відбулося. Через два тижні ми закінчили навчання в університеті. На практику Надія поїхала далеко від дому. Після цього, я втратила з нею зв’язок. 

Як виявилося згодом, Надія зустріла неймовірного чоловіка і вийшла за нього заміж. Вони переїхали разом до Німеччини і вже живуть там приблизно двадцять п’ять років. Надія народила двох дітей, а зараз виховує внуків.

– А ти знаєш, – з усмішкою мені сказала Надія. – Тридцять років тому, я всім серцем ненавиділа Клару. Але потім зрозуміла, що без її витівок, я б не зустріла свого справжнього щастя. 

Ми обійнялися на прощання і щось дуже тепле залишилося у мене на душі після цієї розмови.

Як ви вважаєте чому Клара Аврамівна не дозволила своєму синові одружитися?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Lida

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Adblock
detector