– Аню, ти дзвони перед тим, як онуків привезти! – А які плани можуть бути в 50-річної жінки? – Я заміж збираюся взагалі-то!

Ніколи не думала, що розлучення доньки зіпсує життя не тільки їй, але й мені.

Коли Аня повідомила мені, що збирається йти від чоловіка, я з усіх сил намагалася її відмовити. Знаю не з чуток, як воно бути матір’ю-одиначкою, та й діти не мають рости без батька.

Але хіба ж вона до мене дослухалася? Зробила все по-своєму.

Вона у мене самостійна і незалежна жінка, звикла давати собі раду, тому на фінансове становище не скаржиться. Нещодавно її підвищили, тож до хати вона приносить не малу копійку.

От тільки за гроші щастя не купиш ні їй, ні мені. Поки вона пропадає днями і ночами на роботі, мої онуки сидять зі мною. То ще добре, коли вони в школі – там за ними вчителі можуть приглянути, але коли вони на дистанційці, то Аня без жодних попереджень привозить їх з самісінького ранку до моєї квартири.

Спершу я терпіла, не хотіла образити доньку і хлопчиків, але коли такі візити почали відбуватися на постійній основі, я вже не могла мовчати.

– Аню, ти хоча б попереджала мене, що дітей мені збираєшся привезти. У мене ж могли бути плани.

– Мамо, не сміши мене! Які в твоєму віці можуть бути плани? Ти ж їхня бабуся, тому просто зобов’язана мені допомагати!

Я аж рота роззявила від здивування. І хто б міг подумати, що моя доня така егоїстка.

– Взагалі-то, шановна, я заміж збираюся!

– Що-що?! В свої 50 з лишком?!

На той момент я вже цілий рік зустрічалася з чудовим чоловіком, який підкорив мене своєю турботливістю, галантністю і серйозністю.

Кілька тижнів тому він зробив мені пропозицію і запропонував переїхати до нього за місто.

– Галинко, будинок без жіночої руки пропадає. Та й я вже не уявляю свого життя без тебе…

Я б з радістю погодилася, бо справді маю почуття до цього чоловіка, але хіба я можу собі таке дозволити, якщо в мене на голові 2 бешкетники?

Що тепер робити – не знаю. Не хочу посваритися з донькою, розумію, що вона важко працює заради майбутнього своїх дітей і потребує моєї допомоги, але й жертвувати своїм особистим щастям теж бажання нема…

Команда “Пошепки” вдячна підписниці, яка поділилася з нами цією історією. Сподіваємося, що наші читачі напишуть в коментарях кілька слів, які допоможуть пані Галині знайти вихід з цієї непростої сімейної ситуації, в яку вона потрапила.

Як би Ви вчинили, якби опинилися на місці Галі?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!