– Знову? Ну ви мені ще з минулого тижня не віддали борг. У мене все в зошиті записано. Ось, дивіться.
– Любасю, я віддам.
– Скільки я чую те ваше “віддам”. У мене завтра перевірка приїде. Куди я ті борги спишу? Вони ж помітять, що недостача в касі.
– Та я ж тільки хліба візьму. А як тільки пенсію принесуть – то все до копійки поверну.
– Ні, годі вже. Я через вас і так догану від директора отримала. Ще Борони Боже мене звільнять геть. Попросіть у сусідів гроші!
Бабуся Галина сумно вийшла з магазина, краєчком хустини витерла скупу сльозу. Нікому їй допомогти. Чоловіка давно не стало через хворобу. Єдина донька подалася закордон на заробітки, потім там знайшла собі завидного кавалера, а про стареньку матусю геть забула. Зате які фотографії у Фейсбук викладає – то вона в нічному клубі, десь на яхті катається чи відпочиває на пляжі.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Хтось з сусідів допомагає Галині. То сіно згребуть для корови, допоможуть дерева побілити чи поле копають на картоплю. Однак, на свою крихітну пенсію вона виживала, а не жила. Добре, що має біля господарки корівку, курей та козу, може якось їх та себе прогодувати.
Тоді бабуся Ганна сумно поверталася додому з магазина. І раптом на дорозі, одразу навпроти старенької, зупинилася велика чорна машина:
– Бабцю Ганю, то ви? – крикнув незнайомий чоловік з машини.
– Вибачте, але я вас не знаю.
– То ж я, Колька. Забули чи що?
– Ох, Миколо. Нарешті ти в рідні краї завітав. Ну як ти?
– Сідайте в машину, я вас додому підкину.
Колись бабуся Ганя була найкращою нянькою у селі. Воно й не дивно, бо сама працювала у садку вихователькою. А Микола зі старенькою бабусею жив через хату. Його мати виїхала закордон в Німеччину, аби родину прогодувати. І бабуся Галя (ще коли була молода) приходила у гості до Миколки, гралася з ним та допомагала бабці Стефі в господарстві.
А тепер Микола вже виріс, став бізнесменом, переїхав до Києва:
– Ох, не страшно тобі в Києві?
– Ні, все добре. Вірю в ЗСУ. Не переживайте, ходимо в укриття, коли тривога. Я пару машин вже віддав на армію. Там, до речі, мій зять служить.
– Не вірю, Миколо, що стільки років минуло. Я пригадую, як ти ще навіть ходити не вмів, тільки так кумедно по траві на дворі повзав.
– Ага. А як я у вас влітку всі груші вкрав, пригадуєте? Бабуся ще тоді мене так сварила.
– І як ти приніс мені в знак вибачення коробку цукерок.
– А ви звідки йдете? Чому така сумна?
– Ох, Миколо, та я хліба хотіла купити і олії. А пенсію ще не принесли.
– А де ваша донька? Люди кажуть, що вона в Іспанії за якогось бізнесмена вийшла заміж.
– Тепер у неї нова родина. Про мене навіть не згадує.
– А знаєте, мені треба заїхати в магазин, дещо забув купити. Нікуди не поспішаєте?
Микола розвернув машину та поїхав геть, бабуся залишилася чекати в салоні. А через декілька хвилин він виходить з 3-ма пакетами продуктів та ставить біля бабусі Галі:
– От, дивіться, тут все є. Нічого не забув купити.
– Господи, Миколо, навіщо?
– Як навіщо? Ви мене виняньчили, бабусі допомагали. Маю ж я віддячити якось. І за борг не переживайте, я все заплатив.
Бабуся Ганя розплакалася в машині та міцно обійняла Миколу. Все-таки, світ не без добрих людей та вона не пропаде.
Тепер раз на місяць мама Миколи передає сусідці посилку з Німеччини. Бабуся Ганя має багато смаколиків та теплих речей. А Микола щосуботи навідується до неї у гості.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!