Бабуся Ніна завжди любила мене найбільше. Батькам не було діла до небажаної дитини, яка народилася з вадою. Одна нога коротша за іншу, наче не так страшно, але помітно. Вони швидко розлучилися і кожен влаштовував власне життя. Їх не цікавило, як я навчаюсь, чи не сумую. Маму я бачив лише на вечір – втомлену і байдужу.
І тільки бабуся переймалася, бачила, що мені важко. Я теж її дуже любив. Після уроків йшов до неї й завжди просив, аби приготувала те своє домашнє печиво. Ніколи смачнішого не куштував. Вона завжди мене повчала:
– Щоб в житті не було – ти маєш думати головою й оберігати близьких.
З часом мама знову вийшла заміж. В юності я бунтував, нікого не слухав. А згодом охоче поїхав до іншого міста. Час минав і бабусі не стало. На її похороні було чимало людей, її всі поважали. І хоча вона ще мала онуків, та свій старенький будинок залишила мені.
В 30 років я розлучився. Колишній не подобалось, що я мало заробляю. Навіть діти мене не поважали, соромились моєї вади, та й тішити їх дорогими подарунками я не міг. Повернувся в будинок бабусі. Взявся його ремонтувати. Думав, може перебудую, знайду роботу і моя Наталя повернеться.
І ось почалась війна. Раптом зателефонувала колишня.
– У нас в місті неспокійно. Чи можуть діти пожити в тебе?
– Так, звичайно.
Я погодився. Мав вже на той час роботу, але заробляв не так багато, щоб влаштувати дітям комфорт і придбати все необхідне. А так хотілося їх вразити, не розчарувались.
Цілісіньку ніч я не міг заснути, все думав, що робити. Не спам’ятався, як якось задрімав. І ось бачу, що стоїть біля ліжка моя бабуся і каже:
– Дорогенький! А чого ти мого печива не печеш?
– Так я не вмію!
– Там рецепт в книзі. Хочу, щоб твої діти скуштували.
Я прокинувся і відразу побіг шукати рецепт, адже здавалося, що волю бабусі треба виконати. Її чисельні книги з рецептами й досі були в шафі, рука не підіймалась їх викинути. Врешті я знайшов ту саму. Відкрив там де була закладка – й очам своїм не повірив.
Там були гроші, а саме долари, які вочевидь бабуся збирала багато років. Всього сім тисяч, сума чимала.
“Вона і зараз мені допомагає” – подумав я.
Пошепки подякував і взявся готувати печиво до приїзду дітей.
Відтоді минув рік. Мені вдалося налагодити стосунки з дітьми. А також з дружиною. А на бабині гроші зробив ремонт і купив вантажну автівку, тепер займаюсь перевезеннями й маю додатковий дохід. І як після цього не вірити в містику?
А ви чули колись такі дивовижні історії? Розкажіть!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!