Це сталося шість років тому. Ми з мамою вирішили зробити бабусі приємно, затіяли в її квартирі косметичний ремонт і придбали новий текстиль. Раніше вона так любила всілякі гарненькі дрібнички. В неї вдома завжди були біленькі скатертини з квіточками, ошатні рушнички та різноманітні елементи декору.
Тож ми поклеїли шпалери й почали вішати штори. Бабуся дивилась на все це стомленим поглядом і не виказувала жодних емоцій. Я все чекала, що вона зрадіє, посміхнеться. Та нічого, її очі були сумні.
– Бабуню, щось не так?
– Розумієш, я вже нічого не хочу, все це гарно, але мене вже не тішить. Я втратила здатність радіти. Ще десять років тому я б стрибала від щастя побачивши такі шпалери, а зараз нічого.
Нам було прикро це чути. Не образливо, ні. Просто шкода, що з часом здатність радіти в багатьох людей зникає. Тоді я збагнула одну річ – треба цінувати те, що ми маємо.
Не варто постійно шкодувати на себе гроші, відкладати на потім омріяні подорожі та бажані покупки. Життя минає надто швидко, не можна марнувати ані хвилини.
Хочете сукню – придбайте її та насолодіться власним виглядом. Довго відкладали поїздку – придбайте вже квиток і вирушайте. Не чекайте доки хтось почне здійснювати ваші мрії – робіть це самотужки, купуйте собі квіти й подорожі, смакуйте кожну мить життя, поки ви не втратили здатність відчувати цей смак.
Бабусі немає з нами вже кілька років. Та вона завжди поруч. Я забрала собі її вишиті скатертини й обожнюю як вони виглядають на моїй кухні.
А ви вмієте отримувати насолоду від життя?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!