Луцьк. 8 година вечора. Стою на автобусній зупинці, нікого не чіпаю. Поруч зі мною сидить жінка старшого віку. Видно за цілий день не наговорилася, тож вирішила мене зачепити:
– Дивіться, шо ж то за зима така! Дощ і дощ! Та колись такі сніги були, морози! Сосульки на дахах висіли величезні – аж страшно було ходити попід будинки! Мені одного разу така сосулька на голову впала – потім цілий тиждень з синцем ходила!
Оте слово “сосулька” мені страшенно врізало вухо, але я тримався з усіх сил – не хотілося ображати бабусю.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Хлопче, чого ж ти мовчиш?! Що то за молодь пішла! Ні бе, ні ме, ні кукуріку! Чи ти говорити не вмієш?!
Отоді я вже не зміг змовчати…
– Пані, я то якраз щебечу українською, як має бути! А Ви?! Не пасує такій поважній жінці такі негарні слова вживати!
– Які ж то?!
– Відкрийте правопис та й прочитайте, що слова “сосулька” в українській мові не існує! Правильно казати “БУРУЛЬКА”!
На щастя, на горизонті з’явився потрібний мені тролейбус і я легенько вклонившись бабусі, швидко застрибнув в теплий салон.
Коли ж то нарешті ті росіянізми будуть викоренені з нашої мови?! Оце питання…
Лікар ошелешив запитанням. Цікавився, чи син у нас всиновлений. А я й гадки не мав, яку таємницю від мене приховувала дружина
Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. І як тепер додому приїздити та рідним в очі дивитися?
Коли я зайшла на сторінку невістки – мало не посивіла. Так от на що вона мої гроші витрачає. А казала, що сваха хвора
Поки невістка лежала на збереженні Максим привів додому коханку. Я не вірила власним очам, але провчила його, бо по-іншому не могла!
Я щаслива, що Бог послав мені таку невістку, яка стала донькою. Ми стільки всього пройшли, як не стало єдиного сина.
Підвозила військового до Полтави, по дорозі розговорилися. І, знаєте, такий неприємний осад залишився після тої зустрічі. Все-таки, не скоро буде перемога, раз у нас таке погане ставлення до військових!
Мало того, що зять без роботи сидить, бо мобілізації боїться. Так ще й до сусідки бігати почав
Я доглядала бабу Гасю, поки вона хворіла. Ми навіть зблизились. Але потім до мене дійшло – вона мене використовує
Лишень на похороні чоловіка я дізналась, що він багато років мені брехав. А тоді я ще й заповіт його побачила
