Моя бабуся – чудова людина. Я завжди її обожнювала. Змалку часто залишалась з нею, коли мама їздила у відрядження. Бабуся усіх дивувала своєю шаленою енергетикою. Вона мала чимало захоплень, полюбляла танці та природу.
Дідусь помер ще десять років тому. Усі ми тоді страшенно переймалися, що бабуся змарніє. Якийсь час їй було дуже важко. Та згодом ця мудра та сильна жінка опанувала себе, почала багато гуляти на свіжому повітрі, зустрічалась з подругами та знайшла собі хобі.
І ось нещодавно рано-вранці бабуся зателефонувала мені й повідомила:
– Я відчуваю, що помираю.
– Але ж ще на вихідних ти чудово почувалась.
– А зараз мені зле. Так буває в моєму віці. Деякі йдуть взагалі раптово.
Я відразу ж скасовувала усі справи, сказала чоловікові, аби доглядав дітей і побігла до бабусі. Залітаю в її квартиру і що бачу? Ви ніколи не здогадаєтесь! Лежить моя бабця на дивані, поряд сидить її подруга і разом вони розпивають пляшку вина.
– Що це ви робите? Я думала, що тобі зле.
– Дуже зле. Я помираю. Катя прийшла допомогти. Вона підбирає мені одяг. Як гадаєш, малинова блуза – то занадто?
– Та я навіть не знаю.
– Ти ж хочеш, аби твоя шкіра мала гарний вигляд у труні? – втрутилася подруга. – До того ж у мене є чудові тіні й рум’яна, які підійдуть.
Потім вони почали перебирати одяг і взуття, шукаючи наряд. Врешті вирішили, що для такої події варто придбати щось нове. Тож моя бабуся після пляшки Шардоне зібралась йти на шопінг.
І ось від дати смерті минув тиждень. Бабуся склала ретельний план, яким має бути її похорон, навіть ресторан обрала для поминального обіду. Також сходила в салон, зробила зачіску, манікюр і педикюр. Я вже не витримала і запитала:
– Бабусю, може годі вже до смерті готуватись?
– Ти маєш рацію. Я тут подумала, що треба вдома ремонт зробити, все ж люди приходитимуть. Тож дата переноситься.
І як вам ставлення моєї бабці до смерті?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!