Коли я була маленькою – обожнювала бабусю. Я приїжджала до неї на вихідні. Вона була надзвичайною жінкою, зовсім не схожою на інших. Все життя викладала, спочатку в школі, згодом в університеті. Ще й мала трьох дітей, мій тато був наймолодшим.
Саме бабця мене навчила любити навчання. Та згодом я виросла і поїхала на навчання до столиці. Мріяла збудувати кар’єру та досягти успіху. Врешті навіть заміж вийшла за свого керівника. Та минуло кілька років і чоловік зрадив з іншою колегою. Я втратила все – і сім’ю, і роботу.
Наче залякана тварина повернулась в рідне місто з поразкою. Уявіть, як мені було дивитись в очі усім, коли вони питали мене, чого в столиці не залишилась.
Та якось мама мені дещо розповіла.
– Ти знаєш, бабуся саме тобі свою квартиру залишила.
– Як? А інші?
– Вона тебе любила, вважала, що між вами особливий зв’язок. Ми там нічого не чіпали. Формально документи оформлені на мене, та ми легко все переробимо.
Сльози полились з моїх очей. Я ж через роботу навіть на похорон не приїхала. Того ж дня я пішла в бабусину квартиру. Там час наче зупинився. Не знаю чому, але мені відразу закортіло переглянути книжки, котрі ми читали з рідненькою. І раптом з однієї, котру в дитинстві я найбільше полюбляла, випав лист.
Я взяла його в руки й побачила своє ім’я написане почерком бабусі. Те, що в ньому було – змінило мене назавжди.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
“Моя люба зіронька! Як ти нагадуєш мені мене. Колись я так само мала великі мрії, хотіла світ перевернути. Та з роками чимало змінилось. І я збагнула кілька надзвичайно важливих істин.
Щастя – не в роботі, не в кар’єрі та здобутках. Воно в очах твоїх рідних, котрі поруч, в міцних обіймах дитини.
Щастя – в гармонії із собою. Ніколи не мирись з обставинами, через котрі ти почуваєшся погано. Не йди на компроміси, які роблять тебе нещасливою, не терпи людей, котрі засмучують. Життя надто коротке для цього.
Дозволяй собі казати іншим правду, не бійся, врешті саме через це ти отримаєш повагу.
Дозволь собі жити й насолоджуватись життям! Не економ на собі, сміливо витрачай зароблені гроші на дорогу косметику, парфуми та одяг. Ти в себе одна-єдина.
Не стримуй емоції – кричи, плач, ти маєш на це право. Так ти вивільниш душу для хороших емоцій. Але й не соромся радіти, посміхатися широко і стрибати від щастя.
Йди вперед і не озирайся на минуле! Лише так ти досягнеш успіху. Плануй і мрій! Зрозумій, що часом поразка призводить до змін на краще.
Люблю безмежно! І вірю, що в тебе все вийде!”
Цей лист повернув мене до життя. Можливо, він і вам допоможе. Як гадаєте?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!