Моя донька Алла давно мріяла про дитину. Тому, коли народилась Настя, вона дуже старалась, робила все для дитини, читала чимало книжок про виховання та догляд за малюком. Та на ділі не все було так просто. Онука часто вередувала, мала свої примхи.
Якось Алла приїхала з донькою до мене. Тоді дівчинці вже чотири роки було, вона вже досить гарно говорила і все чудово розуміла. Я тішилась, що Настя прекрасно розвивається. Та раптом моя донька зізналась:
– Я вже не витримую!
– Чого? Що сталось?
– Настя увесь час їжею перебирає, нічого не хоче. А вона ж росте, потрібні вітаміни.
– Залишайтесь в мене на два дні, я готуватиму смачненьке, може їй сподобається.
Вони так і зробили. В ті вихідні що я лиш не готувала – і чудернацьких звірів з м’яса, і мало не витвори мистецтва з картоплі та овочів, та все марно. Дівчинка плакала, кричала, тікала. Я опустила вже руки. Засмучена Алла поїхала додому.
Наступних вихідних донька знову привезла Настю. Вона залишила дівчинку, а сама поїхала в справах. Та тоді я вирішила змінити тактику. Зовсім нічого не готувала. Онука ходила й не розуміла, чому ж за нею ніхто не бігає з котлетками. А на вечір спитала:
– А ми їсти не будемо?
– Ні, нічого немає!
– Але ж я голодна.
– Хочеш, дам тобі склянку молока з медом.
– Хочу, – сумно сказала онука.
Вона так жадібно пила те молоко. А зранку з величезним апетитом наминала вівсянку. Згодом в обід їла борщик. Коли донька приїхала – в неї очі на лоба полізли від подиву. Її Настя самотужки їла пюре з відбивною.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Мамо, в бабусі найсмачніша їжа!
Донька подивилась на мене, нічого не розуміючи.
– Що ти додала в їжу? Якийсь чарівний інгредієнт?
– Так, зветься голод. Вона день посиділа без їжі та сама попросила.
– Як? Ти її тримала голодною цілий день? Але ж так не можна!
– Зато подивись, як вона сьогодні їсть. Сховай вдома все печиво і цукерки, жодних перекусів, щоб не було – і їстиме вона все, як треба.
Відтоді минуло багато років. Насті вже 19 років, та вона досі часто до мене приїжджає і охоче їсть. Вона й досі згадує той день і молоко з медом.
Як гадаєте, я правильно вчинила? Бо чимало людей мені казали, що так не можна.
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!