Мені було тільки 19, коли я вийшла заміж за Миколу. Ми були молодими студентами, нічого за душею не мали. Добре, що свекруха, Галина Петрівна, дала нам кімнату у своїй квартирі.
З пані Галиною ми жодного дня не сварилися. То вона смачний борщик приготує на обід, я на вечерю картоплю запечу. Жили добре, ніхто нікому не заважав. Однак, я себе все одно не почувала повноцінною господинею. Ну буду я командувати в чужій квартирі та порядки наводити? То не гоже. Тим паче, так могла зіпсувати стосунки зі свекрухою. А воно мені треба?
І от коли я народила першу дитину, то мій Микола вирішив податися в Німеччину на заробітки. Його товариш зі школи там працював, стільки всього розказав про роботу, що в чоловіка аж очі загорілися. За тиждень зробив собі всі документи, склав речі до валізи та поїхав.
Хоча ми бачилися з чоловіком тільки двічі на рік (декілька днів на Різдво та Великдень). Однак, я щиро тішилася, що нарешті у родині появилися гроші. Ми відклади на власну квартиру, син мав гарний одяг та іграшки. І я собі також не відмовляла, купувала красиві сукні, ходила у салон краси.
За 2 роки ми нарешті купили простору, трикімнатну квартиру у новобудові. Микола з Німеччини привіз гарні меблі, всю кухонну техніку. Однак, за місяць до новосілля я дізналася, що знову вагітна.
– Слухай, ви вже маєте дах над головою. Годі Миколу туди-сюди на заробітки ганяти, – дорікала свекруха.
Однак, я розуміла, що таких грошей, як в Берліні, чоловік тут точно не заробить. І Коля знову зібрав речі та поїхав геть. Повірте, ми ніколи таких грошей у руках не тримали. Певна річ, що не хотіли втрачати такий ласий шматок заробітку. Правда, пані Галина постійно жаліла сина. Мене це дивувало. Кроля дорослий чоловік, він повинен забезпечувати родину. Мені було б багато важче, який він лежав на дивані та нічого не робив.
Я сама не збиралася сидіти довго у декреті, а шукати підробіток. Правда, всюди вимагали повний робочий день, а в садках місця не було, аби віддати синів. І от я вирішила, що буду робити сусідам манікюри та педикюри. Коля дав мені гроші на курси, лаки, всі ті лампи. З часом я навчилася робити гарний манікюр та заробляла перші гроші. Звісно, це не були ті долари та євро, які чоловік привозив з Німеччини. Але набагато краще.
І коли я завагітніла третьою дитиною, то зрозуміла, що треба купувати нову квартиру. А ще краще – будинок. Знайшли котеджне містечко біля Львова, гарне планування, великий садочок. Звісно, така розкіш коштувала чималі гроші і чолові знову поїхав геть
– Ти його так в могилу заженеш з тою роботою!
– Я не сиджу в Колі на шиї, а також заробляю сама. А ви не пхайте свого носа у нашу родину. Я вас поради не питала.
Потім ще чоловік допоміг мені відкрити салон краси у Львові та купити машину. Я була на 7 небі від щастя, коли він подарував мені ключі. Тільки от свекруха косо дивилася та щось бубоніла під носа. Всім родичам пожалілася, що я її сина, як ту робочу конячку, ганяю на заробітках. Певно, заздрила мені, бо всі гроші Коля віддавав не їй.
І от минуло 20 років. Чоловік нещодавно повернувся з заробітків. Ми вже трьом синам купили по квартирі, старшому оплатили весілля. Все добре, ми при грошах. Я гадала, що Коля тут почне свій бізнес розвивати. Мій салон приносить чималий дохід, але я не хочу утримувати чоловіка. Все має бути навпаки.
Однак, наші стосунки стали не такими. От складалося враження, що Коля до мене охолонув. Не лягав в одне ліжко спати, не обіймав, не цілував. Ми навіть снідали окремо в різних кімнатах.
А тиждень тому він ошелешив новиною:
– Лідо, я хочу розлучитися з тобою. У мене є інша жінка, я ж нею познайомився у Німеччині.
– Як це? То ти мені зраджував?!
– Думаєш, що мені в тій Німеччині солодко жилося? Спав на маленькому диванчику в гуртожитку, мився у холодній воді. Від тебе ні разу не чув лагідного слова, постійно тільки “дай гроші”. А Василина мене підтримала, дала ту ласку та любов, якої не вистачало. Тобі та дітям я вже нічого не винен.
Коля прямо виправдовував зраду. Бо, бачте, я така безсердечна жінка, любові не давала! Знайшов собі розваги на стороні.
І знаєте, хто підтримав мого чоловіка? Свекруха!
– Бачиш, а я тобі казала, що ти через заробітки чоловіка заженеш! От він з розпачу знайшов собі гарну коханку, яка його цінує просто так, а не через гроші.
Я розумію, що в Німеччині Коля важко працював. Але кому зараз ті гроші легко даються? І він був зобов’язаний утримувати родину, я ж йому трьох синів народила. Чи він хотів, аби я вагітна їхала замість нього працювати?
Виправдати зраду – це нормальний вчинок чоловіка чи ні? Хто винен у цій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!