Тепер аналізую свою поведінку і палаю від сорому. Коли я перетворилась з адекватної самостійної жінки на схиблену матусю – уявлення не маю. Але тепер я називаю це “синдром матусі хлопчика”.
Нещодавно я читала статтю одного психолога. Він чітко усе пояснює. Коли жінка народжує доньку – вона підсвідомо сприймає її, як конкурентку, а коли хлопчика – бачить у ньому маленького прекрасного принца, якого й сама мріяла зустріти. Вона осліплена любов’ю і не помічає недоліків свого янгола.
От і я ростила сина в тепличних умовах, слідкувала за його харчуванням, підбирала якісний одяг, водила до репетиторів. І результат моїх зусиль був очевидним. Згодом я зробила усе, аби мій синочок вступив у найкращий університет.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше статей з психології за посиланням – https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
І все було чудово, аж раптом мій красень приїхав на вихідні додому не самий. Привів дівчину і каже:
– Це Катя, я її люблю. Ми мріємо бути разом.
А я дивлюсь на цю “красуню” і збагнути не можу, що він в ній знайшов. Якась сіра миша, зовсім не цікава, ще й двох слів зв’язати не може. Та син цього наче й не помічав. Тож я мусила вказати на це, звісно ж потайки.
На диво, син послухався і розійшовся з подругою. Згодом ще й подякував мені, що допомогла. Та минуло пів року і він привів ще одну подругу – Марину. Ця була наче краща, але з величезним носом, ще й з горбинкою.
– Сину, невже ти хочеш, щоб твої діти такий ніс мали. Це ж жах, доведеться пластичну операцію робити.
Потім була Настя, котра поводилась наче повія, Леся, яку цікавили лише гроші, Валя, старша за сина на шість років, Люда, котра ненавиділа мене і вимагала, аби вони жили окремо.
І ось якось непомітно виповнилось моєму синочку 46 років. Він досі красень і живе зі мною. Та тепер вже й не зустрічається ні з ким. Я вже переймаюсь, що так самий і залишиться. Я ж стара вже, хто знає, скільки мені залишилось на білому світі жити.
Раптом я збагнула, що була б щаслива, якби із ним була та Катя, перша його серйозна любов. Добра, скромна і тиха. Мабуть, найкраща з усіх. Та й Валя була нічого, ще й гарна господиня. І ніс в Марини не такий вже й великий був.
До слова всі колишні мого хлопчика мають сім’ї й дітей. Вочевидь, я схибила. Тому, як би ви не обожнювали своїх хлопчиків – не лізьте в їхнє особисте життя. Краще поступіться, тоді ваш син матиме шанс на щастя.
Думаєте, мама має втручатись у стосунки сина, якщо його обраниця жахлива?
Більше цікавих та корисних статей з психології шукайте тут – https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!