Коли мій тато дізнався, що його ненька залишила квартиру не йому, а мені – оскаженів.
– Як так можна? Це мала бути моя квартира. Ти потайки підмовила бабусю!
Мені тоді було всього 17 років. Я жила з батьками та без роздумів погодилась, аби вони робили із нею те, що хочуть.
– Квартира на першому поверсі, ми відкриємо там магазин. А коли ти збиратимешся заміж – придбаємо тобі іншу.
Я погодилась. Батьки зробили ремонт і відкрили магазин побутової техніки. Справи в них йшли добре. Тим часом я поїхала на навчання, жила в гуртожитку. Згодом зустріла Максима. А коли ми зібралися побратися, батьки почали мене відмовляти.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Чого ви так поспішаєте? Тобі лише 22 роки.
Тоді я нагадала татові про квартиру.
– Он яка ти стала. Те, що ти жила всі ці роки нашим коштом – то дрібниці. А зараз – квартиру давай! Порахуй, скільки ми на твоє навчання витратили, скільки на одяг?
Я не хотіла сваритись. Після весілля пішла жити до свекрухи. Та мені було вкрай важко. Не те щоб Валентина Михайлівна погана була, та вільною я однаково не почувалась. Згодом народилась Ілонка, стало ще важче. Я натякала мамі, щоб вплинула на батька. Але вона пояснювала:
– Розумієш, ці роки важкі були, криза, ми нічого не заробили та багато витратили. Грошей на житло просто нема.
Тоді я порадилась з адвокатом. Він зауважив, що я будь-якої миті можу відібрати магазин і робити з ним усе, що хочу.
Я не знаю, як вчинити? Мені дуже важко і прикро, що батьки цього не розуміють.
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!