Після весілля ми з чоловіком опинилися в справжній скруті. Спершу погашали кредит за авто, потім боротьба з важким захворюванням і гроші в борг, далі взагалі втратили роботу. Багато працювали, брали підробіток, щоб вийти з боргів. Інколи матір і бабуся підкидали нам якусь копійку, хоча і самі не шикують. Дуже вдячна рідним за це. Але от батьки чоловіка завжди важко видихали, співчували нам, але навіть не запропонували свою допомогу, паралельно купуючи собі машини і ні в чому не відмовляючи. Але це їхня справа, я розумію, хоч і прикро.
Згідно із законом, 1/2 квартири була записана на мене. У ній жили батьки, але батько попросив мене через нотаріуса переписати свою частину на нього. А він натомість написав заповіт (квартира, в якій живе бабуся, буде моя після її смерті, власник батько). Я не могла не погодитися. Мене буквально змусили, але пообіцяли, що в будь-якому випадку, на вулиці не залишать. Самі вони поїхали в інше місто, де купили будинок. Нам з чоловіком дозволили тимчасово пожити в їх квартирі. До цього ми орендували, а так хоч десь змогли тепер заощадити.
Якийсь час все було добре. Але через кілька років у батьків щось не заладилося, і вони захотіли повернутися. Вирішили жити тут хоча б узимку. На той час ми з чоловіком знову просіли в доходах. Через пандемію він втратив роботу і старанно її шукав. Грошей на оренду не було, і я сказала, що ми не зможемо з’їхати. Благо, квартира велика, місця вистачає. Батьки розуміли, що нам потрібне своє житло. Моїй сестрі свого часу дісталася двокімнатна, мені теж обіцяли квартиру, тому батько запропонував бабусі переїхати до них, а нам віддати її стареньку однокімнатну.
Ми були згодні на все, аби тільки не оренда і не іпотека, але тут бабуся відповіла неадекватно. Стала телефонувати всім своїм родичам і скаржитися на те, що її виганяють. Живе вона на околиці міста і сама часто скаржилася, що через це не бачить дітей і онуків, правнуків (дітей сестри), а як їй запропонували переїхати ближче, так відразу навідріз відмовилася. Ще дуже прикро і те, що вона весь час скаржилася на брак грошей, що їй буквально нема на що жити, а сама купила собі нову техніку і меблі. І ретельно приховувала це спочатку. На мої питання, навіщо обманювала, адже пенсія у неї куди більше навіть моєї зарплати, вона виставила мене за двері. Я вирішила більше не спілкуватися з нею. Видно, не особливо їй і потрібна була сім’я.
Я не хочу з’їжджати і не стану. Буду народжувати дитину, і автоматично її пропишуть зі мною, в цій квартирі. Буду жити навіть з батьками, але не з’їду. Сестра отримала житло, оплачену освіту, і все найкраще, а я? Якщо вона отримала, то і я повинна. Знала б, що так буде, подала б на розмін квартири і вже купила б давно свою. Хіба я не права?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!