Тоді мені було 25 років, коли з дружиною здійснили свою маленьку мрію – купили невеличку ділянку за Львовом у Наварії. Хоча ми мали свою квартиру у місті, але хотіли жити саме у приватному будинку. Адже це свіже повітря, у тебе велика територія. Можна посадити квіти, зробити город. Ну стільки ідей у нас було та планів, що просто могли розгулятися!
З фінансами у нас все було добре. Ми ще з весілля почали відкладати долари на мрію. Проблема була в іншому – допомога з будівництвом. Ми не хотіли наймати бригаду, адже ті горе-майстри могли тільки все зіпсувати. Моя жінка працює дизайнером інтер’єру та сама зробила на комп’ютеру вигляд будинку. Я повністю їй довіряв, тому вона обирала і меблі, і техніку та навіть колір стін.
Я думав попросити свого брата та батька допомогти мені з будівництвом. Адже тесть живе в Ужгороді, самі розумієте, що йому далеко їхати. Тим паче, у нас не було місця, щоб пан Василь переночував.
Однак, моїм рідним ця ідея не дуже сподобалася.
– Тобто чужу людину тобі шкода, а я, твій батько, повинен спину гнути? Ще не дай Боже її надірву та буду потім по лікарях ходити – кричав тато у слухавку.
– Брате, ти ж знаєш, що я дуже зайнятий, – казав Роман, а потім взагалі припинив підіймати від мене слухавку.
Щоб ви розуміли, моєму батькові тоді було 46, пенсія ще не дуже світила. І зі спиною у нього не було ніяких проблем тоді. Міг хоча б на вихідних допомогти поставити паркан чи альтанку? Брат був зайнятий у ресторанах з дівчиною, йому не було до мене діла.
Найбільше на горіхи я отримав від мами – вона ж дізналася, що я просив про допомогу:
– Тобі майже 30, а ти досі просиш батька? Тобі не соромно? Дорослий чоловік повинен сам свої проблеми вирішувати!!!
Знаєте, у голові відбувався певний дисонанс. Адже Роман всього на 2 роки молодший за мене (тоді йому було 24) та він досі жив у квартирі з батьками. Ще й дівчина туди переїхала. Бувало таке, що мама просила мене підвезти її на базар або ж поїхати на дачу. Ну, тобто, я їм допомагав. А коли сам попросив – то отримав відмову.
Я думав, що рідні мені допоможуть.
А вийшов винним та безсоромним хлопчиськом, який не може вирішити цю “маленьку” проблему. Ті пари, які будували будинок, зрозуміють, яка це морока. І скільки всього треба робити.
Словом, те будівництво затягнулося майже на 2 роки, адже взимку ми ставили ремонт на паузу. Якраз був час надзирати ще грошей та купити нові меблі чи матеріали. Ще й ця ситуація в країні дала свої негативні плоди.
На щастя, цього серпня ми закінчили ремонт та вирішили справити новосілля.
Запросили друзів та батьків дружини. І ось моя мама дізналася про це свято:
– А чому ти нас не закликав?
– Мамо, а ви мені допомагали з ремонтом? Я ж не просив у вас грошей, а просто приїхати бодай на один день.
– Яке ти взагалі маєш право командувати так батьком?! Він тобі не вантажний кінь, а літня людина!
Ми тоді з мамою дуже посварилися. Вона ославила мене з жінкою поміж родичів. Ще й почала дорікати що вона дала нам на весілля тисячу доларів, а ми так нахабно вчинили.
Я просо не розумію, що у них в голові. Це вікові чи що? Невже я також буду таким батьком?
Знаєте, я дійсно не просив у них гроші. А просто приїхати та допомогти хоча б речі перенести або ж залити бетон. А вони відмовилися. Тепер ще й мене винним зробили. Словом, таким “гостям” я не дуже радий.
Правильно колись мій друг казав – родина може ворогувати через гроші та ремонт.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!