У мене було досить незвичне ім’я – Аришка. Батьки вирішили так мене назвати на честь прабабусі, мовляв, така традиція в родині. Вона була якоюсь там відомою в селі людиною. Чи то вишивала, чи малювала, чи десь при садибі була. Досі нормально так і не розібралися.
І от поки батьки захоплено розповідали про походження цього імені, його значення та сенс… Я мала вислуховувати образливі насмішки друзів та однокласників через своє ім’я.
“Ариша-криша”, “Ариша сіра миша” і так далі. Часто я поверталася після школи вся у сльозах, зачинялася у кімнаті та не хотіла виходити навіть гуляти. Мене дуже дратувало це ім’я. Наче батьки навмисне хотіли мені так спаскудити долю!
– Мамо, а чому ви мене не назвали звичайним ім’ям? Олена, Тетяна, Христина, гарно звучить.
– Бо ми вибрали для тебе унікальне та неповторне ім’я. У тебе в класі тих Олен та Христин, як мух на гної.
– Але через таке ім’я наді мною всі в школі жартують.
– І що? Вони просто тобі заздрять!
Але це були не заздрощі, а дражнилки та насмішки. Ніхто не хотів за мене заступитися, навіть вчителі. Я навмисне пішла з 9 класу в коледж для того, аби наді мною ніхто не знущався.
І вже в коледжі казала всім, що мене звати Іра. Ну Аришка – Іришка, звучить однаково. Підписувала зошити, контрольні, у журналі себе Іриною. Мені дуже сподобалося це ім’я. Тим паче, ніхто не дражнив та не насміхався. Та навіть мій майбутній чоловік довго не знав, яке у мене справжнє ім’я.
От я вирішила нещодавно змінити ім’я в документах. Ірина мені личить набагато більше, ніж ця Аришкка. Ходила в паспортний стіл, писала заяву, дізнавалася про всі ці моменти.
Однак, батькам ця ідея взагалі не сподобалася.
– Як це Ірина? Ти збожеволіла? Таке гарне ім’я спаплюжила!
– То була пам’ять про прабабусю, а ти так нею знехтувала? Де твоя совість?!
Вони цю ідею не підтримали. Мало того, ще й почали дорікати, що я така егоїстка, що мені начхати на пам’ять про покійну прабабусю. Але я тої родички в житті ніколи не бачила, хіба на фото. Тим паче, всі кажуть що називати дитину іменем покійника дуже погано.
Але чоловік та друзі щиро пораділи. Адже вони знали, як мене дратувало те безглузде ім’я Аришка і скільки насмішок я чула в школі. Тепер мене звати Ірина. Коханий лагідно кличе Іруся, Іринка, Іруля.
Щиро радію, що тепер не маю ніяких проблем з іменем. І обрала те, яке мені найбільше до вподоби. А батьки не хочуть зі мною говорити. Дуже образилися і кажуть, що я зрадила родинні традиції.
Але в нас ніколи не було ніяких традицій. Моїх двоюрідних братів та сестер звати нормально – Марія, Наталка, Олег та Влад. Ніяких старовинних кличок, типу Акакій чи Панас.
Маю надію, що з часом батьки приймуть моє нове ім’я і ми надалі будемо гарно спілкуватися. Це важливо для мене і зараз я почуваюся дуже щасливою з новим іменем.
На Вашу думку, дівчина дарма змінила ім’я?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!