Я не знаю, де мій братик молодший таку наглу жінку знайшов. Чи їх десь на заводі виготовляють?
Ростик 2 роки тому одружився на своїй одногрупниці Вікторії. Вона мені спершу здалася такою спокійною та милою дівчиною. Але ох як я помилялася.
Перше, що захотіла Віка після весілля – квартиру. Хоча мої батьки і так віддали братику житло, гарну двушку на околиці міста, але це хороший та тихий район. Поруч і супермаркети, і школа з дитсадком, і навіть якийсь місцевий центр розваг.
Однак, Вікуся почала ставити свої вимоги:
– Це десь в задупї міста! Мені треба з пересадками їхати. А сусіди? Одні пенсіонери, ще й будинок в аварійному стані!
Хоча все з квартирою було супер. Батьки спеціально ще перед весіллям там ремонт зробили. Ну так, не можна новобудова в центрі міста, а радянка.
І що ви думаєте? Ростик продав ту квартиру, взяв кредит і все-таки купив житло там, де хотіла Віка. Потім ще й позичав гроші у батьків та друзів, аби борги погасити в банку. Бо взяв під шалені відсотки з малим розтермінуванням.
Коли у Віки народилася донька, то вона одразу почала нарікати моїй мамі, мовляв, вона мало часу онучці приділяє:
– А чого ви вчора поїхали до Ані? Я ж просила вас посидіти з Машею, поки сама буду на масажі.
– Вікусенько, я бабуся не тільки для твоєї доньки. У мене є ще Анютка.
– Ну ясно, онуків від доньки ви більше любите, ніж від сина!
Бувало навіть таке, що мама залишалася у брата на ночівлю та брала на себе всі хатні справи. Мене це наглість Віки почала вже помалу дратувати.
І от декілька днів тому ми так посварилися – певно, все місто чуло!
Ми з чоловіком давно думали, аби купити нову машину. Бо наш Ланос заводився з третього разу, постійно в СТО ганяли та все одно глохнув на кожному повороті, що я навіть боялася на червоному світлофорі зупинитися.
Рік ми економили та відкладали гроші. Назбирали незначну суму, але підвернулася гарна пропозиція. Наш кум продавав машину, Шкода. Нормальний пробіг, хороший стан та й загалом машина велика, сімейна.
Правда, нам не вистачало 4 тисячі доларів. Я якось заїкнулася про це мамі під час телефонної розмови, а вона вже наступного дня принесла нам у конверті гроші. Ми їх прийняли, але пообіцяли все повернути. Бо якось ніяково стало тоді, чесно.
Не встигли ми тиждень натішитися машиною, як Віка вже знову скандали почала влаштовувати. Якось пронюхала, що батьки позичили нам гроші на авто:
– А про нас ви взагалі думаєте? Нам також потрібна ваша допомога!
– Віка, ти б краще пішла та купила собі губозакаточну машинку. Бо вже годі так нагліти!
– А тебе взагалі ніхто не питає. Он, яка фіфа, машину нову маєш.
– Слухай, отаку наглоту десь на заводі виготовляють чи що? Батьки вам і квартиру подарували, але вам не сподобалося. Фіг з тим, продали ту квартиру, але потім мама ще дала тобі пару тисяч доларів на нове житло. А як дитина народилася? Один дзвінок – і мама вже через все місто летіла до Машки, поки вона на масажі ходила! – нарікала Ростикові.
Тоді Віка наче з ланцюга зірвалася, почала мене за волосся хапати, матюкалася (при батьках та дітях), кричала, що я жмотка і так далі. Ростик її потім ледь відтягнув від мене та в машину посадив.
А я з того цирку хіба посміялася:
– Он, бачиш, мамо, яку ти гарну невісточку маєш. За гроші любого готова забити!
– Ну, може, вона поміняється…
– Мамо, горбатого хіба могила виправить!
Я маю надію, що більше ніколи в житті не побачу цю Віку. А ще більше сподіваюся, що Ростик нарешті прозріє та кине цю зміюку! Бо вона ще потім його голим-босим по світу пустить.