Мене звуть Світлана, мені 40 років і я народилась в бідній сім’ї. Через те змушена була 10 років тому поїхати на заробітки в Італію, адже батьки мені не могли нічого дати. Однак тепер в мене з ними виникли проблеми, які ніяк не знаю як вирішити.
Річ у тім, що я у батьків пізня дитина й тепер, коли мені 40 – їм по 80. Мама з татом вже давно не молоді та й справлятися з усім самостійно не можуть.
В Італії я познайомилась з Миколою, який вже багато років жив там та працював. Ми відразу знайшли спільну мову, дуже зблизитись й скоро одружились. Тепер виховуємо сина, якому скоро виповниться 7. Микола багато працює, а я займаюсь дитиною. Одним словом нарешті я влаштувала своє життя та маю власну сім’ю.
Тільки є одне “але”, з кожним роком мої батьки стають все більше немічнішими. Я стараюсь навідувати їх бодай 2-3 рази на рік, але навіть це буває складно мені організувати. На жаль, я ніяк не можу повернутись додому. Микола проти, адже в нього тут налагоджена робота, яку він не може кинути, а також син, який нещодавно пішов в перший клас.
Мама з татом категорично проти їхати в Італію до мене, але щодня телефонують та зі сльозами на очах просять мене повернутись в рідний дім. Я не знаю, маю робити та як вчинити… Тепер батьки навіть снитися мені почали. Думки не дають мені спокійно жити, знаючи, що там далеко мама з татом, які вже ледь пересуваються, а їм нікому допомогти. Але ж я не можу розірватися…
Подруга каже, щоб я дала собі на спокій, адже батьки мені нічого не дали, я сама повинна була з нуля влаштовувати собі життя. Вона переконує, що я їм нічого не повинна.
Порадьте, будь ласка, що мені робити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!