Через вчинок моїх батьків я й досі не можу знайти собі місця. Ми з сестрою зростали в дуже релігійній сім’ї. Ліда старша за мене аж на десять років. Окрім нас в сім’ї ще четверо дітей. Чому так багато? Бо ненька вважала – що якщо Бог дає, то треба народжувати.
Малою я тішилась, що маю багато братів і сестер. А згодом мені було прикро, що ніколи не мала гарного одягу, а доношувала все за сестрою і навіть за братом. Ходила в школу в драних кросівках, а інші діти сміялися. Мама лиш казала, одяг – не головне й Богові байдуже, як ми вдягнені. А я була дівчинкою, яка просто хотіла подобатись іншим.
Сестра першою пішла з сім’ї. Вона почала заробляти й висилала нам гарні речі. Як я раділа, що нарешті маю нову сукню і зможу піти на шкільну дискотеку. Та мама, побачивши, як я позую перед дзеркалом, розгнівалась:
– Що це за сором?
– Мамо, вона досить довга і нічого зайвого. Можна на дискотеку?
– Не вигадуй, ніяких танців. І в цьому з хати ти не вийдеш.
Так і залишилось моє дефіле у мріях. Коли ж я закінчувала школу, мама хотіла, щоб я знайшла роботу в селі. Та Ліда переконала цього не робити.
– Поїхали зі мною, вступиш в університет, вирвешся з цього села. Я допомагатиму!
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Батьки були проти, та я втекла і їх не послухала. Вступила на педагогічний факультет і дуже раділа новому життю. Я жила в гуртожитку та сестра завжди мене підтримувала фінансово. Вдома ми бували рідко. Ліда жила з хлопцем, мала гарну роботу. Та мамі це страшенно не подобалось.
– Ось, побачите, все погано закінчиться. Прийдете ще додому благати, щоб я вас прийняла.
Та все склалося інакше. Я зустріла майбутнього чоловіка і вийшла заміж. Сестра ж навпаки розійшлася зі своїм коханим. Та в неї все було добре. Вона працювала, подорожувала. А якось, коли їй виповнилося 34 роки, зізналась:
– Я вагітна. І зробила це свідомо.
– Нащо?
– Розумієш, я вже не молода. Хочу дитину.
– Ти ж розумієш, що батьки розлютяться? Але я тебе підтримаю!
У тоді щойно народила і мріяла, щоб Ліда також відчула радість материнства. Знала, що вона впорається. Тож ми разом поїхали в село, аби розказати все батькам. Та щойно сестра зізналась, почалось:
– Який сором. Щоб ти більше тут не з’являлась. Це великий гріх народжувати без чоловіка! Ти нам не донька!
– Тобто гріх, якщо доросла зріла жінка хоче виховати дитину, дати їй свою любов? А не гріх народжувати повно дітей і не мати змоги їх забезпечити? Не дати їм належної уваги?
Мої слова остаточно розлютили маму. Врешті вигнали нас обох. Мені вкрай прикро через це. Адже наші діти не матимуть бабусю і дідуся. Хоча хто зна, може це й добре.
А ви як гадаєте, на чиєму боці правда?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!