У 2019 році я розлучився зі своєю жінкою Мартою. Не хочу розписувати, що і до того, просто наші шляхи розішлись, Старша донька Ірина вже була одружена та мала родину, а молодша Христя жила зі своїм хлопцем на орендованій квартирі. Діти спокійно віднеслися до нашого розлучення, від мене не відцуралися.
Так, як квартира належала жінці, я не мав де жити.І вирішив повернутися до батька у Червоноград. Тільки, на жаль, я не міг ніяк знайти нормальної роботи. Загалом питання було в заробітній платі. Я хотів купити окреме житло. Ну мені 45 років, а я буду в батьків на шиї сидіти.
І мій товариш зі школи, Петро, запропонував поїхати з ним у Прагу водієм фури:
Категорію маєш? З документами допоможу! Мені напарник потрібен, а я не хочу з тими чехами працювати. Вони геть ліниві. То що, їдеш зі мною?
Я погодився. Адже одна зарплата в Празі на рейсі була, як 3-4 в Україні. То страшні грошиська. Петро швидко знайшов мені житло, оформив папери. Половину коштів я відкладав на картку, а решті відправляв батькам. Тато купив собі гарну машину, мама зробила ремонт. Потім не стало моєї бабусі Гані, то батьки заплатили за пам’ятник, похорон та дали священнику на храм. Хату її не продавала, зробити там дачу. Але знову ж таки, за мої грошики.
Раз на місяць передавав їм продукти через знайомого. Однак, місяць тому я потрапив у аварію та отримав серйозні травми. Лікарі казали, що моє життя трималося та волосинці та вони ледь повернули з того світу. Тоді я вирішив, що час повертатися додому. Адже через аварію я не міг вже так працювати, як раніше.
Мав пару відкладених доларів, але на нову квартиру не вистачало. Думав, що буду з татом працювати. Він виготовляє столи, крісла, меблі з дерева на замовлення. Може, вийде до кінця роки докласти потрібну суму чи вже з наступного року думати про квартиру.
Я приїхав додому, гроші поставив у банк під відсотки. Якось я порпався у документах, треба було дещо перевірити. І знайшов папку з паперами на квартиру. Виявилися, що незадовго до мого приїзду, батьки переписали свою квартиру на молодшого брата, Ярослава.
– Мамо, а що це таке?
– Дарча.
– Та я бачу, що не дитячі каракулі. Як це розуміти?
– А чого ти так обурюєшся, сину? Та падлюка вигнала Ярослава, з дітьми не дає бачитися.
– Бо Ярослав жодної спідниці не пропускає. А ви про мене подумали?
– Ну ти вже дорослий, сам можеш дати ради. Може ще повернешся в Прагу та знайдеш собі наречену. А ми з батьком переїдемо на дачу. Тим паче, я знаю що ти привіз гроші!
Виходить, що я роками гарував закордоном, зробив батькам шикарний ремонт у квартирі та дачі. А залишився з голим місцем, уявляєте? Ось таку свиню мені підклали рідні люди, то жах!
Я хочу взяти кредит і вкласти всі гроші в нерухомість. Однак, боюся, що не зможу повністю віддати борг. Зате у гуляки-братика квартира на дурняк. Та він мамі навіть не допомагав на городі, коли вони картоплю садили чи помідори збирали.
Десь чув, що за таке можна подати до суду і повернути хоча б половину спадку. Думаєте, мені вдасться відновити справедливість у родині?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!