Батьки залишили мене без даху над головою, коли мені виповнилося 18 років

“Батьки надзвичайно раділи тому, що незабаром мені виповниться 18 років. Вони неодноразово повторювали, що цей день буде особливим. Хтось, як і я, може припустити, що йдеться про якийсь надзвичайний подарунок, але ні. 

Як тільки я стала повнолітньою, мама з татом поставили мене перед фактом: “Тепер ти  будеш жити окремо від нас”. Після цього вони зібрали мої речі і вказали мені на двері. Звісно, що для мене це було справжнім потрясінням, адже я нічого не знала про самостійне життя. Мої навички прибирання і готування були мінімальними. 

Одним із перших запитань, яке мене одразу стривожило, була оплата орендованої квартири. Я не могла дозволити собі такої розкоші, адже була безробітною. Натомість матір відповіла: “Ми допоможемо тобі перші кілька місяців, поки ти не знайдеш собі роботу. Успіхів!”

Я була в паніці. Хіба можна так зробити зі своєю дитиною? Як мені бути далі? До цього часу я навчалася на заочному відділенні педагогічного університету, а паралельно відвідувала курси дизайну. Раніше мені виходило все поєднувати, а тепер…

Та й куди мене можуть взяти на роботу? У мене немає ні особливих вмінь, ні досвіду. Навіть спілкування із незнайомими людьми мені давалося важко. Гаразд, на перший час можна влаштуватися офіціанткою, як сотні інших студентів, а потім що? 

Навряд чи цієї зарплатні вистачатиме на те, аби оплатити оренду квартири, комуналку, харчі та особисті потреби. Про розваги і новий одяг я навіть не згадую. Хіба мої батьки дійсно вірять в те, що я зароблятиму достатньо, аби повністю забезпечити себе?

Пошепки

День мого повноліття став для мене практично судним. Моє життя ніколи не буде таким, як раніше. Не знаю, що тепер робити. Подруги кажуть, що підтримують мене, але ж я не можу жити їхнім коштом. Мабуть, доведеться пожертвувати навчанням, щоб зранку до ночі заробляти гроші. 

У 18 років стати повністю самостійним і незалежним – не легке завдання. Більшість батьків не наважаться покинути напризволяще навіть повнолітніх дітей. Адже спочатку їм потрібно здобути освіту, а поєднувати навчання з роботою дуже важко чи практично неможливо. У будь-якому разі якась зі сфер страждає. А навіщо взагалі вчитися, якщо у тебе немає часу на пари та домашні завдання? Який сенс з такої освіти? Мати диплом для галочки? 

Та й навіщо дитину одразу занурювати у таку стресову ситуацію? Донька раніше жила під опікою батьків, а вони в один момент вирішили її викинути із родинного гнізда. Було б розумніше, якби вони робили це поступово, хіба ні? 

Чи все ж мама з татом бажають свої дитині найкращого, тому хочуть, аби вона якомога швидше набралася життєвого досвіду?

Є ще третій варіант: заміжжя. Багатий наречений точно вирішить більшість проблем бідної студентки.

Та чи не стане вчинок батьків приводом для сварки? Донька може протягом довгих років тримати у своєму серці образу, яка не даватиме їй підтримувати гармонійні стосунки з рідними. 

А як ви вважаєте, чи є повноліття дитини приводом, аби відправити дитину у самостійне життя?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna
Adblock
detector