Без лімузинів і дорогих ресторанів, коли все село готується до забави

А ви ще пам’ятаєте весілля, коли не було лімузинів та шикарних ресторанів? Коли в селі підготовка йде повним ходом?

Як за два тижні до весілля люди зі села сходяться з даниною: яйця, сметана, курка. Коли вибрали в посадці сосну з гілок якої робитимуть весільну браму. А потім торгуватимуться за молоду на тій брамі. 

Намічена свиня і кнур, які доживають останні дні. 

Сусіди з ближніх вулиць несуть кльоші з обмотаними кольоровими нитками ніжками. Кожна господиня позначає свій посуд мітками: тарілки, келішки.

У шалаш зносяться церати, капи та лавки зі столами.

Тиждень до весілля. Молодий і молода з дружбами і дружками ходять у неділю цілий день по родичах та припрошують: “Просили батько, просила мати і я Вас прошу прийдіть до мене на весілля”.

Гостей на 200 з лишнім чоловік. І всі добре знають і пам’ятають кого колись просили й хто не просив. І при нагоді сусіди ще спитають у весільну суботу:“А вас, що не просили на весілля?”

Господині повипікають медівники, горішки та грибочки з маком, які моментально та успішно з’їсть дітвора. 

Нагнаний бідон самогонки, навуджена ковбаса та шинка замкнені у коморі до самого початку весілля. А ключ до тієї комори у найнадійнішої людини, яка на весіллі стає другою після молодят. 

Подвір’я обсипане тирсою, музиканти налаштовують свої йоніки та гітари. Лунає в мікрофоні:”Раді вітати дорогих гостей і бажають гарної весільної забави”.

Спершу гості ніяково стоять і дивляться хто у чому вбраний. Тоді чоловік відносить музикантам пару гривень і пляшку горілки замотану в газету – така собі ініціація.

Дружки чіпляють гостям букетики. Тепер ви не просто гість чи сусід – ви на весіллі!

А потім перший стіл, танці, співи, сміх, другий стіл, діти бігають попри танцюючих. Потім вибиває світло, запалюються свічки, знову танці, співи, бійка, кров по білій сорочці, хустинка, третій стіл, танці, співи, танці, співи й так до рання. А потім другий день поправин і по колу…

А ви бували на такому весіллі? Діліться спогадами з іншими читачами Пошепок, надсилайте історію на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!