“Сильні, бійтеся слабких!Це вони змусять вас бігати по життєвому колі, і коло буде звужуватися, поки ви не впадете і не запитаєте себе: а хто пожаліє мене?”
(с) Світлана Єрмакова
Ніколи не розуміла, чому людей завжди ділять на сильних і слабких, і я говорю не про фізичні здібності. Це скоріше поділ на духовну, ментальному рівні, це про вчинки та думки, витривалість…
От чому деякі люди змушують себе зціплювати зуби і йти вперед, хоча це боляче, неприємно, важко. А інші – постійно скиглять, скаржаться на життя, чекають, щоб їм на голову впала манна небесна, ще й при цьому взагалі не докладають ніяких зусиль. Вони лише вимагають від інших більше і більше, завжди не задоволені, всім, що відбувається навколо. При цьому перші часто стають опорою для других.
Я не вірю в те, що люди сильні та слабкі духом від народження. Просто не вірю, адже це те ж саме, якби ми говорили, що хтось вміє читати і писати з народження, а комусь це не дано. Сила духу – це про тотальну працю над собою щодня, а не про характер, слабкість – це швидше про лінь і не бажання нічого змінювати, а не про внутрішні фобії чи страхи.
Деколи мене намагаються переконати в тому, що слабкі люди намагаються бути сильними, але їм це просто не виходить. Навіть якщо вони дуже захочуть, то все одно не зможуть стати сильними…
Наш світ почне змінюватися лише тоді, коли люди зрозуміють істину:
Бути слабким – не патологія. Бути сильним – не даність. І те й інше – життєва позиція. Вибір, який кожен робить сам.
Щоразу ми маємо право вибору: скиглити чи йти вперед, і кожен робить те, що йому до душі. Чому всі повинні шкодувати слабких людей, якщо це є їхній вибір? Вони не докладають ніяких зусиль, для них – це вигідна позиція. Бути слабким – це перекладати відповідальність на “сильних”, це звинувачувати “сильних” у своїх невдачах, це постійно бути незадоволеним.
Так кому дійсно потрібна підтримка, сильним чи слабким? Хто витрачає більше сил, щоб змінити своє життя? Тут потрібно правильно розставляти пріоритети, оскільки наша байдужість до сильних ще більше зношує їх, ми думаємо, що їм не потрібна наша підтримка, вони й самі з усім впораються, але це не так…
При цьому ми віддаємо нашу турботу слабким, які вбирають в себе жалість інших, наче губка. Так вони лише самостверджуються і думають, що всі мають бігати навколо них.
Даруйте себе сильним людям. Тому, що вони глибше поранені. І втоми в них катастрофічно більше. І почуття самотності теж.
Згодні з автором?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!