От що не кажіть, а лишень батьки справді переймаються здоров’ям своїх дітей. Бабусі не спроможні головою думати. Тиждень тому захворіла моя мати. Я мусила терміново їхати до неї, тож відвезла сина до свекрухи.
Річ у тім, що раніше я ніколи не залишала дитину з нею. Лариса Дмитрівна дуже не серйозна людина. Вона усе дозволяє дитині, годує напівфабрикатами, не слідкує за безпекою. Неодноразово я про це казала чоловікові.
– Твоя мама псує дитину. Скажи їй щось!
– Бабуся має балувати! Хто ж іще?
– Що за дурниці? А батьки потім лікуватимуть наслідки?
Раніше в мене й потреби не було з кимось залишати сина. Та потім чоловік пішов на війну. Я була зовсім одна без підтримки. А потім ще й мама захворіла. В неї вже десять років діабет, це дуже небезпечно.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І ось я повернулась додому. Заходжу, вибігає син, та я його не впізнаю. Весь в червоних плямах і вимащений чимось.
– Сину, що з тобою?
– Це лишай, від песика.
– Якого ще песика?
– Бабуся дозволила взяти додому Бобіка.
– О, Господи. Нащо?
– Він жив на вулиці. Бабуся сказала, що якщо його не врятувати – здохне. Ми добре справу зробили.
Я не витримала, пішла до свекрухи й висловила їй все, що думаю. Потім син ще й розказав, що усі ці дні вони харчувались макаронами швидкого приготування і цукерками. А лишаї вона мастила сметаною.
– Більше ви з онуком сидіти не будете. Тільки в моїй присутності. Живіть собі з цим псом!
– В тебе дитина, наче у в’язниці. Так не можна!
– Але хоча б здорова і без лишаїв.
Ми посварилися. Потім зателефонував чоловік, звинуватив мене. Каже, що мама скаржилась і плакала.
– В мене тут кожен день – суцільний жах, а ви там порозумітися не можете! – кричав він в трубку.
Та я однаково впевнена, свекруха небезпечна для дитини. А що б ви робили на моєму місці?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!