Ми з чоловіком у шлюбі вже 6 років. Зустрічаємось ще більше — аж 8. І от недавно я почала помічати, що в наших стосунках щось не так. Як би це пояснити… Наче пристрасть кудись ділася, чи що.
Воно, в принципі, й не дивно. Пʼять днів на тиждень ми сидимо по роботах своїх, а на вихідних розв’язуємо ті проблеми, які за будні встигли назбиратися. Разом то до лікарів їздимо, то з документами возимося — ніякої тобі романтики! От я і подумала, що пора б вже чоловіка трохи потішити своєю увагою.
Купила нову білизну, замовила суші, шаманське купила наше улюблене… Нарядилася та й стала чекати, коли ж мій суджений з роботи вернеться. Просиділа я в тому комплекті годину, дві… А тоді й зрозуміла, що чоловік мій явно не спішить додому повертатися. Раз до нього подзвонила, другий, третій — тільки гудки й почула.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Подзвонила колегам його, а ті сказали, що всі вже давно по домах порозходилися. У голові зʼявилася думка: точно сталося щось погане. Задула я всі свічки, кинула їжу в холодильник, накинула на себе пальто і побігла викликати таксі. Мчали ми так, що кілька разів ледь в аварію не втрапили.
Приїхали ж на роботу до чоловіка, тільки зібралася я з машини виходити, як уже й передумала… Стояв мій коханий біля входу, тримаючи за талію якусь мадам… Я думала, може, здалося… Але ж ні. Так він її поцілував, що в мене там ледь серце не стало.
– Все, везіть мене назад, – сказала я таксисту. – Більше нам нема куди спішити.
Приїхала я додому, набрала собі ванну, повечеряла смачно, шампанського напилася та й лягла спати. Того вечора Роман додому так і не прийшов. Уже зранку почав надзвонювати.
– Така нарада була серйозна, що цілу ніч засідали! – морочив він мені голову. – Ти мені вибач, що додому не прийшов. Але ж я для нас стараюсь, сама знаєш.
А я якраз все й знала. Сказала, що не ображаюсь і чекаю додому на смачну вечерю. А сама змінила замки і виставила його речі в підʼїзд. Як не дивно, ніхто навіть не скандалив. Роман мовчки забрав свої манатки і пішов. Мабуть, усе зрозумів. Шкода тільки, що прямо все не сказав.
Було б якось більш по-людськи…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!