Біля пологового мені бажали щастя та здоров’я. Але коли я прийшла додому, то почала гірко плакати. Ну хіба я щаслива жінка та мати?

Нещодавно я вдруге стала мамою, 3 тижні тому народила донечку Софійку. 

Під пологовим будинком зібралася майже вся родина – мої батьки, брат з сестрою, свекри, сестри Олексія. Всі мене вітали, бажали дитинці міцного здоров’я, щастя, достатку. Навіть вручили мені великий букет квітів та оберемок повітряних кульок. 

Однак, коли я приїхала додому, то почала гірко плакати. Ні, це не були сльози щастя. Знову я опинилася в цій нещасній однушці зі старим ремонтом, радянськими меблями та маленьким ліжком. 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Ми з чоловіком вже 4 роки орендуємо цю квартиру, переїхали сюди після весілля. Звісно, я хотіла мати краще житло з кращими умовами. Але тоді нам не вистачало стільки грошей. Тому от довелося шукати стару радяночку за 5 тисяч гривень. 

Я щиро сподівалася, що батьки допоможуть нам фінансово з житлом. Адже що моя мама, що свекри заробляють достатньо. У Ольги Ярославівни та Дмитра Васильовича своя мережа продуктових магазинів, вони щоліта кудись на курорти їздять, аби відпочити. От нещодавно купити собі новесеньку іномарку з салону за пару тисяч євро.

Мені навіть було соромно показуватися родичам на очі. От якщо порівняти мене та свекруху, то я на фоні пані Ольги виглядаю наче якась безпритульна. У свекрухи багато брендового одягу, окрема шафа на взуття та сумки. Щосуботи вона десь зустрічається з подругами в кафе або ходить у спа салони. А я вже не згадаю, коли востаннє могла собі дозволити піти в перукарню. Тепер фарбування чи манікюр – то для мене дуже дороге задоволення. 

Олексій якось натякав батькам, що нам, як молодій родині, потрібна якась допомога, стартовий капітал. Однак, свекри тільки співчутливо хитали головами “ну нічого, вам Бог допоможе”. Ну от я не розуміла, хіба їх совість не мучила, що ми живемо в хрущовці, а вони у Єгипті відпочивають? Навіть первістку, онукові Данилові, на дні народження приносили дуже скупі подарунки – якась машинка дешева, футболочка з неякісної тканини чи китайську іграшку, яка неприємно пахнула та линяла після першого прання. 

Пошепки

Мій чоловік заробляє не так багато, працює на Новій Пошті. А я до декрету працювала вчителем, викладала англійську мову в школі. І не встигла вийти на роботу, як знову дізналася що вагітна. Добре, що маю трьох діток на репетиторство. Однак, мені платять мало, всього 100 гривень на годину. 

І от коли я народила донечку Софійку, то сподівалася, що родичі почнуть якось рухатися. Але свекри тільки вручили мені букет троянд (дякую, ще алергії не вистачало) та 3 повітряні кульки рожевого кольору. 

– Ну нехай ваша Софія росте щаслива і здорова.

– Не забувайте, що вона так само наша, як і ваша. Це ж молодша онучка.

– Ой, ну так-так, – скривилася свекруха. Вони постояли ще 10 хвилин та поїхали “по справах”.

І після виписки ми поїхали додому. Заходжу і починаю плакати. У квартирі так тісно, що нікуди друге ліжечко для доні поставити. Свій одяг ми ледь занесли на балкон, бо у шафі вже не вистачало вільних поличок. Добре, що я зберегла Данилкові речі для Софійки. 

Якщо донечка вночі плаче, то автоматично синочок прокидається. Чоловік вже бере покривало і матрац та спить на кухні, бо діти заважають. Єдине, що мене рятує – сусідка, в неї також є діти і ми разом ходимо на прогулянки. Хоча б вона не дає мені збожеволіти у декреті. 

Але я не можу так жити, чесно. Ми вже з чоловіком на останні гроші гречку купуємо та дитячі суміші. Нам що, нирки продати, аби мати гроші на перший внесок? Чому родичі нам не хочуть допомогти? Їм що, на дітей грошей шкода чи що? 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector