Це трапилося у далекому 2006 році. Я тоді тільки народила донечку Златку, чоловік працював на двох роботах. Зранку продавав на базарі овочі, а ввечері таксував.
Однак, грошей у нас було обмаль. Я брала доньці одяг на секондах чи купувала у сусідів. Златка навіть не мала власної іграшки, все діставалося перекупом від моїх друзів. Чоловікові почали затримувати зарплату що на базарі, що у таксі. Бували дні, коли у нас на тиждень залишалося менше, ніж 25 гривень на їжу.
Петро інколи приносив з базару протерміновані продукти. Попадалися гнилі фрукти, трохи пропліснявіла ковбаса, твердий хліб. Але це краще, ніж просто пустий холодильник.
Тоді була зима. Златка сильно захворіла, постійно кашляла та плакала. Я позичила гроші у сусідів на ліки, але вони не допомагали. Відпоювала її чаєм з варенням та медом, робила теплі ванночки.
В обід до нас хтось постукав. Спершу подумала, що то чоловік завчасно приїхав додому, навіть у вічко не подивилася. Відчиняю двері – а на порозі стоїть циганка з двома дітками:
– Богом молю, дай хоча б 5 гривень на хліб для дітей.
– У мене нема грошей. Але почекайте, я щось маю.
У холодильнику знайшла 3 яблука, половину пачки вівсяної каші, невеличкий шматочок сиру та баночку варення. Обережно склала до пакета та віддала циганці
– Ось, все що є.
Циганка взяла мене за руку:
– Бог все бачить. Скоро подякує за це добро. А найголовніше – дитина виросте здоровою та ніколи не хворітиме.
Мене таке пророцтво шокувало та навіть налякало. Адже циганка нічого не знала про Злату, навіть не бачила її. Ввечері я розповіла про це чоловікові:
– А що ти циганів слухаєш? Вони тобі казочки розкажуть, а ти вже вуха розвісила.
Однак, наступного дня Златка одужала. Пропав кашель та нежить, температура впала.
А ще через 3 дні моєму Петрові запропонували працювати в одній транспортній компанії. І він почав приносити додому чималі гроші.
Відтоді минуло 19 років. Ми відкрили власний бізнес з логістичного перевезення по Україні та закордоном. Переїхали зі старенької однушки в гарну квартиру у приватному секторі.
Найголовніше – донька Златка більше не хворіла. Навіть нежитю не було. А ще почала займатися спортивною гімнастикою. Їздить на змагання, привозить золоті медалі та кубки.
Я не забуваю молитися Богові та щовечора дякую за таку ласку. При нагоді завжди даю милостиню циганчаткам біля церкви, якщо вони є.
А Ви вірите у такі “пророцтва” чи ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!