Мої батьки рано розлучилися. Але, на щастя, залишилися в нормальних стосунках. Тато постійно приїздив до мене у гості, робив гарні подарунки, платив аліменти.
На моє 18-річчя він подарував 3-кімнатку квартиру в новобудові. Загалом, у мене з батьками хороші відносини. Мама вдруге вийшла заміж, народила ще мені брата Олежика.
Тато з головою занурився у роботу і так працював з ранку до ночі. Завдяки такому ритму він вже встиг відкрили декілька точок на ринку та ще займається перегоном автомобілів з Польщі.
І знаєте, от мої батьки багато для мене зробили – дали чудове дитинство, хорошу освіту, до моїх донечок так тепло ставляться, дуже-дуже люблять. Але ніколи не дорікали грішми, не сварилися та не вимагали якоїсь віддачі в тому плані. Зробили добре діло і забула.
А свекруха Катерина Дмитрівна у мене над кожною копійкою трясеться.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Щоразу, як приносить дівчаткам якусь шоколадку з магазину, то таке враження, наче ми їй за ті солодощі винні до кінця життя.
Якось я попросила Катерину Дмитрівну забрати молодшу Віту з садка, бо сама з роботи не встигала і чоловік був зайнятий. Звісно, Віту вона забрала. Але ще потім ми місяць виконували забаганки свекрухи – то на дачу завести, то з 9 поверху знести шафу. І це треба зробити негайно! А якщо ми відмовляли, то одразу слухали “А коли ти мене просила Віту забрати, то я!…”
Я старалася то якось терпіти. Не хотіла псувати між нами і так не дуже хороші стосунки. Так от, цього разу на Різдво свекруха запросила нас 24 грудня в гості. Я приготувала пампушки, рибку запекла, пісні голубці. Ну аби свекруха собі час зекономила, так довго сама не готувала.
Однак, навіть спасибі не почула. Пані Катерина постійно нахвалювала тільки свої страви. А мої пампухи показово відсунула на край столу
– Ой, синку, скуштуй узварчик. То я сама варила.
– Ні, я краще пісних голубців візьму.
– Ото? Боже, а я думала, що то хтось просто капусту накидав у тарілку.
Звісно, це дуже образливо, коли твої зусилля так знецінюють. Навіть почала плакати вдома. Чоловік почав мене утішати. Тоді вирішила, що на свята до свекрухи більше ні ногою.
Ну і через декілька днів друга Свята Вечеря. Ми поїдемо до моєї мами, а Йордана святкуватимемо в тата.
Але от свекруха вперто заявляє, що ми знову зобовʼязані приїхати до неї у гості.
– Ми у неї вже були. Хай всядеться, когось з сусідок покличе. Я не буду терпіти її дурні насмішки.
– Я їй це пояснював.
– І що? Глуха чи не доходить?
– Не знаю.
Так от, вчора ввечері отримала смс-ку від Катерини Дмитрівни. Якщо коротко, то я дуже паршива невістка та хочу сина від рідної матері забрати. Бачте, совісті у мене нема, бо свекруха сама буде на Святвечір.
Я маю надію, що хоча б це свято ніхто не зіпсує. Бо годі з мене тих страждань і сварок.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!