Всі свекрухи часто забувають, що колись самі були невістками. Тому починаються ті родинні чвари, скандали, сварки. А якщо ще й син дурень – то точно розлучення.
Але от моя свекруха мені як друга мати. Чесно, я не сподівалася, що Валентина Михайлівна виявиться такою чудовою жінкою.
Я ж сама без мами росла десь років з 10. Вона подалася на заробітки, мене доглядала бабуся Катя. Материнську любов та ласку мала хіба на Великдень та Різдво – коли мама поверталася з Європи.
Жили ми до того досить погано. Я б сказала навіть бідно. Не було грошей не те, що на новий одяг чи іграшки, а на бодай кілограм мʼяса та сосиски. Їли зазвичай пісну гречку чи напівгнилу картоплю. Солодощі я отримувала від родичів на свята, коли у гості приходила.
Мені не вистачало мами. Хоча я розуміла, що змусило її податися на роботу в Європі – гроші.
Але зараз мені 27 і я маю ще одну маму – Валентина Михайлівна, свекруха. Я боялася, що у нас нічого не вийде. Бо заміжні подруги розповідали, які в них “чудові” стосунки зі свекрухами, як ті надокучають.
А пані Валя не така. Постійно передавала нам гостинці, забирала онуків на вихідні погратися, мене донькою одразу почала називати. Ще й постійно нахвалювала мої страви:
– Боже, ну який смачний борщик, просто пальчики оближеш. Якщо тебе мій Дімка ображає – то ти не мовчи, я йому добре всипати.
І на початку мене дуже дивувало. От невже це сон чи що? Ну не може такого бути, аби свекруха любила невістку. Ще й подруги та колеги мене в цьому наполегливо переконували.
Раз не витримала та й вирішила зі свекрухою поговорити:
– Ви не думайте, що я щось проти маю. Просто… Це так дивно.
– Дивно, що я прийняла вибір свого сина та бажаю йому щастя? Чи дивно, що я щаслива, бо бачу, яка ти гарна господиня і що мій син дійсно щасливий з тобою?
– Так…
– Повір, я сама колись була невісткою. Сказати, що свекруха влаштовувала пекло – то нічого не сказати. Могла і мій борщ вилити в унітаз чи навіть собаці висипати. Щоб я не робила в хаті, їй ніколи не подобалося, завжди знаходила причини для скандалу.
Я бачила, як у пані Валі вже очі були на мокрому місці, а голос тремтів від хвилювання.
– А коли я завагітніла Дімкою, то вона взагалі вигадала, що дитина нагуляна від сусіда. І це для мене була остання крапля терпіння. Дала собі слово, що ніколи не стану такою прикрою свекрухою.
Тоді ми удвох розплакалися та почали обійматися. А коли Діма зайшов на кухню, то подивився на нас пару секунд, розвернувся та пішов. Наче відчував, що треба залишити на одинці.
Тому, я хочу, аби моя чудова свекруха пані Валя стала прикладом для інших жінок. Я бажаю, щоб кожна невістка почувалася не просто невісткою, а справжньою донькою в новій родині.