Зі своїм першим чоловіком я познайомилася ще у школі. Знаєте, ця перша юнацька симпатія, коли закохуєшся до безтями. Микола постійно повторював “ти станеш моєю жінкою та народиш пацана”. Я щиро вірила у цю казку та сподівалася, що все у нас буде добре.
Коли мені виповнилося 18, то Микола одразу повів мене до РАЦСу та нас розписали. А ще через 2 місяці я дізналася, що вагітна. Хоча моя мама та інші родичі казали, що це дуже і дуже рано:
– Ти сама ще дитина, куди з пузом ходити? Ну хоча б університет закінчила, на ноги встала. Нащо так поспішати?
Але я настільки була закохана у Миколу, що взагалі не звертала уваги на слова мами. Свекруха віддала нам свою однокімнатну квартиру, допомогла зробити ремонт та купити всі речі для появи малюка.
Однак, народилася донька. Микола так розлютився, що навіть не прийшов на виписку, аби мене зустріти. “То ти нагуляла від когось, у мене мав народитися пацан!” – кричав щовечора, наче прокажений. Я навмисне робила ДНК-тест, аби доказати, що Марічка його рідна кровинка.
Так ми жили у постійних сварках та суперечках. Микола ставився до Марічки, як до чужої дитини. Через 2 роки наважилися на другу дитинку – і знову дівчинка. Тоді чоловік просто наче зник з нашої родини. Постійно пропадав десь після роботи, пізно повертався додому. Потім взагалі почав випивати і від нього часто несло алкоголем.
Дівчатка чули наші сварки, плакали, Миколи та просто ховалися від нього геть. Я першою наважилася зібрати речі, взяти дітей та переїхати до мами. Написала заяву на розлучення і наче от камінь з душі впав. Добре, що Микола хоча б аліменти платив. Але ні привітань, ні подарунків чи іграшок дівчатка не бачили. Свекри так само відвернулися від онучок.
Якось у будинку я познайомилася з Олексієм. Він жив поверхом вище і раз допоміг мені піднести важкі пакети з продуктами:
– Ой, ну така красива дівчина не повинна тягати такі речі. Вам охоронець від прихильників не потрібен?
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Спершу я соромилася. Якось уникала з ним зустрічей, не заходила у ліфт, коли там був Олексій. А через декілька днів він побачив мене з Марічкою та Христинкою.
– А, ну ось тому ти від мене переховувалася? Думала, що я злякаюся дітей?
– А що? Хтось мене жахається, як вогню. То ж чужі діти.
– Ні, у тебе дуже красиві дівчатка.
Тоді ми з Олексієм почали зустрічатися. Він часто запрошував нас у кафе, в кіно чи просто на прогулянку. Приносив дівчаткам красиві лялечки та солодощі. Дівчата аж стрибали від радощів, коли Олексій приходив у гості.
Познайомилися ми у грудні 2021 року. А в лютому вже почалася війна. Я не знала, що робити та куди тікати. Тим паче, як мені захистити своїх донечок? Але допоміг Олексій:
– Збирай валізи. Я відвезу вас на вокзал, поїдете до Польщі, у Люблін. Швидко, поки ще черг на кордоні великих нема.
У четвер ввечері ми вже гостювали у пані Василини, мами Олексія. Вона вже років з 15 точно живе у Любліні. Я дуже боялася, що його мама взагалі мене не прийме. Ну хто я така? Його дівчина з двома чужими дітками.
Всю дорогу зі Львова до Любліна я так переживала, не хотіла ні їсти, ні спати. Раптом, вона декілька днів дозволить пожити в неї, а потім вижене? Куди я піду? Чужа країна, мови не знаю, грошей не багато взяла.
Однак, пані Василина нас дуже тепло зустріла. Одразу почала обіймати та цілувати на вокзалі моїх дівчат, допомогла зібрати речі.
– Ой, дівчаточка, ви не боїтеся? Ну все-все, ви у спокійному місці. Я вже молодшій онучці садочок знайшла, там волонтери-українці.
Одразу почала називати моїх дівчаток онучками. Заходимо у квартиру – а там смачна вечеря, теплий одяг, для дівчат шоколадки та м’які іграшки.
Я не очікувала, що пані Василина так тепло прийме мене та дівчаток, як рідних людей. Олексій пішов у ЗСУ, захищає нашу Україну. Ми досі у Любліні, свекруха знайшла мені гарну роботу у волонтерському центрі. Дівчат дуже і дуже сильно любить, щовечора читає їм казки чи вивчають віршики.
Чесно, от бажаю всім таку ніжну свекруху, як пані Василина. У неї дуже велике та добре серце. Беріть з неї приклад!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!