У мене є коханий хлопець, Олексій. Ми зустрічаємося вже рік. Все у нас добре, крім одного – він одружений.
Ми познайомилися на роботі, Олексій був керівником мого відділу. Дуже лагідно до мене ставився, допомагав з паперами та документами, коли директор сварив – то Олексій за мене заступався. Якби не його поміч, то мене, напевно, поперли б з тої роботи через тиждень.
І так у нас все якось закрутилося. Спершу я не могла зустрічатися з ним, бо було соромно. Ну виходить, що він зі мною зраджує своїй дружині. Однак, Олексій казав, що у них вже давно нема того кохання:
– Повір, я вже її навіть бачити не хочу. Вона пиляє і пиляє, мозок ложечкою виїдає.
– Так чому не розлучишся?
– У нас син, йому 10 років. І я боюся, що після розлучення він мене зненавидить. Тим паче, я сам розумію, як це – коли батьки розлучаються. І не хочу, аби Олег мав такі травми, як у мене.
Місяць тому я вирішила все-таки поставити крапку в стосунках з Олексієм. Так, я його щиро кохала і хотіла мати родину. Але не могла позбутися думки про зраду. Мені час від часу було навіть гидко дивитися у дзеркало, почувалася останнім стервом на цьому світі.
Однак, наша розлука тривала аж 4 дні. Я не могла дихати без Олексія, без його обіймів та поцілунків. Ну отак закохалася, що життя без нього не уявляю!
Поки що ми не говоримо про його розлучення. Не хочу вкотре сваритися з ним та псувати стосунки. Олексій думає про це поговорити з сином, коли він підросте. Але це дуже довго чекати. От коли він скаже? Коли Олегові буде 18 років? Це дуже і дуже довго!
Але в цю гру вступив інший гравець – моя мама. Вона знала про Олексія все, крім того, що він одружений. І якось побачила його з жінкою десь випадково на дворі.
– Доню, на чужому нещасні своє щастя не побудуєш! Господи, ну невже ти не розумієш?
– Мамо, але я його кохаю. Він обіцяв, що розлучиться.
– Ага, навісив тобі на вуха лапші, а ти дурненька, віриш. Та не буде він розлучатися, повір. Йому зручно жити на два ліжка!
Слова мами мені остаточно збили з пантелику. От я дійсно не розумію, як мені далі бути і що робити.
З одного боку, я дуже сильно кохаю Олексія. Він мужній, розумний, турботливий. Я з ним почуваюся такою щасливою, от просто наче квітка розцвітаю.
Але боюся дуже осуду родичів та мами. Ну як вони відреагують на те, що я забрала чоловіка з родини, залишила його сина без батька? Та мене просто заклюють!
І я вже сумніваюся, що Олексій дійсно наважиться на розлучення. А я не хочу роками на це чекати.
Мені тільки 25. Я ще молода, зелена, в житті нічого не тямлю. Будь ласка, скажіть, як краще вчинити. Я просто хочу бути коханою та щасливою.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!