Місяць тому мені зателефонував мій брат. Він благав, аби я маму до себе забрала на якийсь час.
– Розумієш, ми через маму на морі вже два роки не були. Її неможливо залишити. Увійти в положення.
– Але ж ти самий так схотів. Вмовив її на тебе хату переписати, обіцяв доглядати за це. Моєї думки навіть не спитав ніхто!
– Ти ж сама живеш, сім’ї не маєш.
Звичайно, врешті я погодилась. Довелось привезти неньку в мою однокімнатну квартиру. Брат з дружиною і двома дітьми полетів до Туреччини. Я про таке лише мріяти могла, усе життя важко працюю, через це й заміж не вийшла. Батьки мені зовсім не допомагали. Вони брата більше любили. Та й вважали, якщо я дітей не наробила, то мені нічого не потрібно.
Цей місяць був найжахливішим в моєму житті. Мама постійно мене сварила. Їй не подобалось, як я готую, що роблю вдома. Вона потайки їла солодке, хоча має цукровий діабет. Одного разу навіть через це втратила свідомість. Я чекала брата, та він все затримувався. А тоді якось розповіла все подрузі дитинства. Раптом вона зауважила.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Дорогенька, твій брат вже тиждень, як повернувся!
Розлючена, я зателефонувала братові.
– Ти чого маму не забираєш?
– Послухай, ти ж одна живеш, а ми вже з нею не витримуємо.
– То що мені на вулицю її вигнати?
– В тебе що серця немає? Це ж твоя мама.
– Тоді перепиши на мене будинок!
Брат мовчав. Наступного дня я привезла маму до нього. Він образився. А потім сказав, що раз я не хочу, щоб мама жила в мене, то він відправить її в будинок для літніх людей.
Скажіть, і що мені тепер робити?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!