Батьки розлучились, коли я була зовсім маленька. Вони давно живуть своїм життям, але мама зберегла дружні стосунки зі свекрухою. Бабуся часто погоджувалась посидіти зі мною. Єдина рідна онука все ж таки.
Мама тата була моєю єдиною бабусею. Батьки мами давно померли. Тому я любила бабусю і по-дитячому тягнулась до неї, старалась в усьому догодити.
Однак все змінилось, коли тато вдруге одружився і у них народився син. Поступово онук почав мене витісняти. Бабуся все більше віддавала любові хлопчику. Ще й татова нова дружина постійно говорить, щоб мене не кликали, бо вона не хоче, що ми з братом спілкувались. Найобразливіше те, що бабуся з нею погоджувалась. Адже я вже доросла і мені не потрібно стільки уваги.
Це відобразилось і на подарунках. Онукові бабуся дарувала дорогі речі, а мені кілька сотень гривень. Вона боялась, що все одно мама забере їх і тому не бачила сенсу давати більше. Поки ми з братом були малими, різниця не дуже відчувалась. Але коли на 20 річчя онуку бабуся подарувала квартиру, а мені на 30 річчя аж 3 тисячі, я відчула наскільки відрізняється любов.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Після того, як бабуся подарувала квартиру братові, вона переїхала до своєї сестри. Вони вирішили, що в старості їм вдвох буде простіше жити, та й за комуналку легше платити. Однак вони не врахували одного. Що мають різні складні характери і не можуть знайти компроміс одна з одною.
Після чергової такої сварки бабуся подзвонила пожалітися та попросила забрати до себе. Сказала, що хай її доглядає той, кому залишила квартиру, і це вочевидь не я. Моя реакція була для неї неочікувана, тому бабуся не одразу знайшла, що сказати.
А потім почала виправдовуватись. Пояснювати, що мій брат чоловік і в нього має бути своя квартира, куди він приведе дружину. А я все одно вийшла заміж та живу у чоловіка, навіщо мені ще?
І справді, кілька років тому я вийшла заміж за хорошу людину і переїхала до нього. Але б не відмовилась від половини спадку. Однак бабуся вирішила, що мені нічого не потрібно давати, але доглядати її я маю. І як це виглядатиме?
Я одразу попередила – забирати до себе і доглядати не буду. Хай цим займається брат. Однак бабуся сказала, що їй буде не комфортно поруч з онуком, а зі мною те, що треба.
Ще раз сказала, що не доглядатиму за нею. Бабуся дуже образилась на мене, назвала невдячною. Потім ще подзвонив тато, накричав на мене. Чому життя таке несправедливе? Коли я вчилася в університеті, то жила в гуртожитку. Адже новий обранець мами, хоч і був не проти мене, але ставився прохолодно, тому і пішла, щоб їм не заважати. Коли пішла працювати – винаймала квартиру. Зараз я живу у квартирі чоловіка. Чому маю забирати бабусю до себе не розумію.
Вона вирішила залишити все онуку – то хай він і доглядає.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!