Я завжди вважала своїх батьків ідеальною парою. Вони зустрілися ще в студентські роки і ніколи не розлучалися. Вони підтримували один одного у всьому, дарували квіти і подарунки, цілувалися на публіці. Вони були не тільки чоловіком і дружиною, а й найкращими друзями. Я завжди хотіла мати таке ж кохання в своєму житті.
Тому я була шокована, коли дізнався правду про тата. Це сталося майже випадково. Я поверталась з університету раніше, ніж зазвичай, і побачила його машину біля кафе. Я подумала, що він зустрічається з мамою або з друзями. Але коли я підійшла ближче, я побачила його за столиком з молодою дівчиною. Вона була років на двадцять молодша за нього, висока і струнка, з довгим блондинистим волоссям. Вона сміялася і торкалася його руки. А він дивився на неї так, як колись дивився на маму.
Я не могла повірити своїм очам. Я хотіла підійти до них і спитати, що це за фарс. Але не хватило сміливості. Я не знала, що робити. Чи повинна я сказати мамі про те, що я бачила? Чи повиннна я посперечатися з татом і вимагати пояснень? Чи повинна я просто забути про все і жити як раніше?
Я вирішила тримати все в собі. Може це була просто помилка тата. Може вони з мамою мали якесь непорозуміння і вирішили розлучитися. Може це була тимчасова слабкість тата і вона скоро закінчиться. Може все буде добре.
Але все не було добре. Тато продовжував зустрічатися з тією дівчиною. Я бачила їх разом ще кілька раз. Вони ходили в кафе, в кіно, в парк. Вони трималися за руки і цілувалися.
А мама невпинно готувалася до святкування їхнього 30-річчя подружнього життя. Вона обирала ресторан, меню, сукню, запрошення. Вона радилася з татом по всьому і не помічала нічого поганого. Вона була щаслива.
Я не могла їй все сказати. Я не хотіла руйнувати її щастя. Але я також не могла просто дивитися на це все. Я почала уникати тата. Я не говорила з ним про своє життя, про свої плани, про свої проблеми. Я не слухала його порад і не приймала його подарунків.
Тато помітив це i спробував поговорити зi мною. Але я не хотіла слухати його пояснень i виправдань.
– Ти брехун i зрадник! Ти розбиваєш нашу сім’ю i робиш маму нещасною! Я ненавиджу і ніколи не пробачу тобі це.
– Доню, ти не розумiєш ситуації, все не так просто. Я ж все одно люблю тебе i маму. І хочу залишитися з вами… Ти ж лиш не говори, що бачила нікому.
Мама продовжувала готуватися до святкування. Тато продовжував зраджувати. Святкування відбулось минулих вихідних. Приїхали бабуся з дідусем, тітка з Києва. Ми замовили розкішний ресторан, фотографа, живу музику. І кожен гість казав одне й те саме:
– Залишайтеся такими ж щасливими та закоханими!
Тітка Ольга навіть шепнула мені на вухо “нехай у тебе будуть такі ж стосунки з чоловіком, як у твоїх батьків”.
Я мило посміхнулася, а у кишені схрестила пальці. Ніхто не повинен знати про наш секрет.
Я не знаю, що буде далі. Може мама дізнається про татову зраду і вони розлучаться. Може тато покине свою коханку і повернеться до мами. Може все залишиться як є.
Я втратила довіру до тата і повагу до себе. Я не можу забути те, що я бачила. Я не можу простити татові те, що він зробив.
Що ви порадите? Як дівчині пробачити батька?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!