Моя дружина — найкраща у світі. І гарна, і розумна, і хазяйка вправна… Але я все одно їй зрадив. Їй Богу, не знаю, що то на мене найшло! Випив, не закусив, а далі — усе як в тумані. Прокинувся не в себе вдома, а поруч лежала якась жінка. Я думав, змовчу та й не буде біди. Еге, де там!
Взнала моя Марина, що я з іншою був, та й влаштувала мені кару небесну. Почала так жити, наче мене й існує зовсім: їсти тільки на себе варила, до мене не балакала, навіть глянути в мою сторону не хотіла. Я знав, що заслужив на таке. Але все одно дуже мені було з того сумно. І тоді я прочитав в інтернеті, що зрада — не завжди кінець. Писали там, що можна заново увагу й довіру жінки заслужити. От я і собі надумав таке зробити.
Спочатку приносив їй букети всякі, шоколадки. Але не встигав я й рота відкрити, як воно вже все летіло у смітник… Тоді я подумав так: краще його все на столі залишати, а вона вже нехай сама з ним розбирається.
Так і робив. Тиждень лежали там ті квітки, два… А тоді сталося чудо! Моя Марина взяла та й поставила п’ять троянд у вазу. Ото вже було щастя!
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я ще більше почав біля неї крутитися. І компліментами обсипав, і по дому все сам робив, і подарунками балував. Хотілося ж таки загладити якось свою вину, жити так, як і раніше.
Ох і довго на мене жінка образу тримала: цілих два місяці! А якось я зайшов додому і побачив, що на столі не одна тарілка стоїть з їжею, а дві. Це вперше Марина на мене теж їсти зварила, відколи про мій грішок взнала.
А тоді почала потроху до мене й говорити.
– Треба тумбочки на кухні замінити, ледь дишуть вже, – сказала якось Марина за вечерею.
Я в той же момент вибіг з квартири, побіг ті тумбочки шукати. Уже через два дні наша кухня була така, як на картинках про модні ремонти.
Про квіти і компліменти я теж не забував. І дня не було, аби я доброго слова дружині не сказав.
І, знаєте, через пів року ми вернулися до того, що в нас було аж колись давно: любов, романтика… Ношу Марину на руках і не жаліюся. Та й любити я її почав якось сильніше, по-новому.
Надіюся, тепер усе в нас буде добре. Користуйтесь моїм планом, раптом вам треба. Працює на всі 100!
А ви б змогли пробачити зразу? Чи для вас це вже кінець?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!