Через деякий час село сколихнула звістка — Павло повернувся додому.— Я заміж скоро виходжу. За Колю, – випалила зі злості. Село давно не бачило такого весілля, але долею був їй суджений Павло

На срібне весілля Галини і Павла з’їхалися вдіти та внуки. За столом згадували своє життя і скільки вони пережили. 

На випускний Галинка чекала з  нетерпінням, не спала ночами, адже мала танцювати з найкращим хлопцем у селі – Павлом. Подруга Зінка говорила, що його залицяння до Галини є несерйозні. Але ж було зрозуміло, що вона просто заздрить.

Все літо після випускного провели разом, а згодом Павло признався їй у коханні. Дівчина навчалася в технікумі у місті, а Павло пішов до армії. Чекала Галинка на нього до тих пір, поки не прийшла Зінка і не сказала, що Павло буде одружуватися. 

— У нього, — розповідала, — не наречена, а золото! Працює в їдальні тієї ж військової частини, де він служить. 

Скоро заговорило про це все село. Скільки ж сліз Галинка виплакала, скільки звинувачувала коханого. Вже й скоро заговорили, що наречена Павла первістка чекає. Після закінчення університету, Галинка повернулася в рідне село та куховарила для трактористів. Робота подобалась, а серце прагнуло щастя. Скоро і механізатор став залицятися до Галини, а вона і не відмовляла, хоча і продовжувала кохати Павла. 

— Ну й красень! А дивиться тільки на тебе… — не раз говорили дівчата.

Микола був неймовірно закоханий, тому весь свій вільний час приділяв Галині. На роботі він мовчки за неї не спостерігав, як вона вдало чистила картоплю та мило насупила брови. Саме в цей момент він і освідчився Галині, а та сказала, що подумає.

В цей період часу і Павло повернувся додому та працював у колгоспі. Він зустрівся з Галиною на кухні, коли вона працювала у їдальні. Дівчина втратила в цей момент дар мови. Серце затріпотіло, як у той випускний вечір. Тоді Галинка зрозуміла, що ще досі кохає Павла. 

Павло підійшов до неї, ніби нічого і не трапилося: 

— Галинко, привіт. Як життя? Що в тебе нового?

Пошепки

Галина ж крикнула до нього зі слізьми на очах:

— Живу я добре. Заміж скоро виходжу. За Колю…

Вона сама була шокована з цих слів. Адже ще навіть нічого Миколі не сказала. Павло хотів продовжити розмову, але Галина його перебила, мовляв, роботи багато, та й негоже зарученій дівчині з чужими чоловіками довго розмовляти.

Весілля Галини з Колею було дуже пишне. Про нього ще довго говорило село…

… Пройшли роки, вже й Галя стала мамою вдруге. Як виявилося, Павло ні на кому не мав одружуватися, а Зінка все вигадала, щоб добитися його прихильності. З того часу він так собі нікого не знайшов.

З Галиною вони часто бачились, бо жили в одному селі. «Привіт», «бувай» — ото й усі розмови.  Хоча Галина кохала Павла, але була щасливою з Миколою. Він подарував їй чудових чотирьох дітей та й чоловіком був дбайливим. Згодом він часто почав хворіти. 

Минули роки. В одну з липневих ночей Микола не прокинувся. Галя залишилася одна.

Галя важко переживала втрату. Одного зимового вечора хтось постукав у вікно. Це був Павло. Галя відкрила двері, а він залишився назавжди. 

Вам сподобалася ці інформація?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector