Моя дочка Аліса і син зовиці Артем – майже ровесники, між ними всього рік різниці. Минулого літа дочці було шість, в серпні виповнилось сім. Сину зовиці минулого літа було п’ять, в кінці липня виповнилось шість.
Підготовку до школи ми розпочали за півтора року. Купили зошити, буквар, прописи. Ми записались на курси підготовки до школи, а також вдома наполегливо працювали.
Влітку свекруха запропонувала Алісі відпочити на дачі. Це дача її мами, яку використовували лише для відпочинку. Ніхто там нічого не вирощував і господарки ніякої не тримав. Хотіла покликати й онука, але сім’я зовиці поїхала відпочивати.
Окрім основних речей, у сумку Аліси поклали і прописи. Ми пояснили дочці, що треба писати хоча би сторінку в день. Ми наказали не смикати бабусю, а тренуватись самій. Свекруху лише попередили, що Аліса буде займатись по двадцять хвилин в день. Прописи були нові, старі залишили вдома.
Через тиждень свекруха телефонує:
– Ви тільки тепер вирішили дитину до школи підготувати? Та вона букв не знає! Кожен день працюю з нею, а мені це зайвий клопіт! Чим ви думали, коли все відклали на останній місяць?
– Та ви що? Аліса вже більше як рік готується до школи!
– Запрягли мене стару готувати онучку, я ж відпочивати на дачу приїхала!
Я сфотографувала свекрусі попередні прописи, не було сили з нею сперечатись.
Марія Олександрівна телефонувала ще декілька разів і то скаржилась, то хвалилась, як вона онуку до школи готує!
Коли забирали Алісу з дачі, свекруха вдоволено посміхалась:
– Це я навчила читати онучку!
– Маріє Олександрівно, вона вміла читати! Прописи, які ми їй дали, уже з реченнями, а щоб навчитись читати, потрібно починати з літер, складів, потім перейти на слова, а аж тоді дійде справа до речень!
Син зовиці Артем завершив садок ще в червні. Зовиця не просила залишити його в садку на літо. Вона в декреті. Тож поїхала на дачу з двома дітьми.
Якось увечері мені в паніці подзвонила свекруха:
– У вас лишились якісь прописи, буквар? Треба внука до школи готувати, а він геть нічого не вміє! Але нічого внучку підготувала, то й з Артемом впораюсь!
– То це ви всьому навчили Алісу? Комплект складався із двадцяти прописів! Після букваря було кілька книг для читання по складах. Тільки потім ми почали купувати звичайні книги! Та Аліса півтора року готувалась до школи, а ви кажете, що за місяць її всього навчили.
– Як це не я? Ми так працювали з Алісою! Разом читали книжки, прописи заповнювали!
– Та щоб навчити дитину писати, треба вивчити друковані і писані літери, вміти з’єднувати їх в слова, слова в речення! Ви кажете, що зробили це за місяць?
– Не буду сперечатися з тобою. То чи залишились прописи?
– Ні.
– То хоч буквар привезіть!
Минуло кілька тижнів. Свекруха вчила Артема всьому з нуля, та в основному орієнтувалась на те, що він заповнив у садку, тому результати від таких занять були невисокі. Та свекруха все виправдовувалась:
– Ой, та Артемко розумний, просто дівчатка швидше схоплюють. Алісу ж підготувала за місяць, то онучок підтягнеться!
Воліла б я не везти Алісу тоді на канікули. Бо все життя згадуватиме мені свекруха, як вона її до школи готувала!