Я вже 10 рік працюю, як та конячка, на заробітках в Португалії. Майже кожна жінка з нашого села їздила кудись в Європу працювати.
Тоді з синами залишалася моя мати, жили разом у старій хаті. Там не було ні нормального даху, ні кабельного зв’язку. Навіть аби інтернет ловив, то треба вийти на вулицю і тоді вже дзвонити. Воду ми діставали з колодязя, а в туалет ходили “за стайню”. Самі розумієте, як нам було важко.
Я не хотіла, аби діти зростали в таких злиднях. Тому зібрала валізу, документи та поїхала в Фаро, то місто в Португалії.
І ті заробітки дійсно нас врятували від гіркого майбутнього. Спершу зробили гарний ремонт у хаті, купили нові меблі, добудували другий поверх. Всередині була ванні з душовою кабінкою, підлога з підігрівом та індивідуальне опалення. Хлопці найбільше тішилися, коли я привезла велику плазму та приставку, аби грати ігри.
Звісно, пересилала гостинці та гроші, аби купити синам одяг чи гаджети. А коли Олексій та Остап підросли, то я вже відкладала їм на квартири та навчання в університеті.
От минуло вже 15 років. Сини дорослі, одружені та самі виховують дітей. Я для онуків передаю з Португалії солодощі, іграшки, одяг, якісь суміші та підгузки.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Як і всі заробітчани, я приїхала до рідних на свята. Онуки вивчили колядки, постійно співали. Невістки Катерина та Ярослава приготували кутю, пампухи, рибку пісну. Сказали, що все самі зробили, аби я з дороги сама відпочила та не стояла біля плити.
– Ось, мої дітхали, вам за коляду, – і простягаю кожному по 20 євро.
– І це все?
– Так. А що? Вам же Миколай з Португалії стільки смаколиків та подарунків привіз.
Невістки аж скривилися коли побачили ті гроші. Ну але зараз 20 євро – то майже 900 гривень. На ті кошти онуки можуть купити якісь іграшки, конструктори, альбоми для малювання чи інші забаганки.
І після Різдва сини самі перестали до мене телефонувати. На носі вже новий рік, я б хотіла і то свято зустріти з рідними. Тому вирішила подзвонити до дітей, аби їх запросити в село.
– Мам, у нас вже є плани.
– Які?
– Ми у гори їдемо, а до Остапа приїдуть друзі.
– А як же я? Ну з ким мені ті свята зустрічати.
– Мамо, ну не роби з себе таку жертву. У тебе вже є компанія.
– Яка?
– Гроші! Дала онукам тільки 20 євро, а вони так старалися, так ті колядки вчили!
Тепер діти не хочуть їхати до мене у гості. Кажуть, що бабуся скупердяйка. Але я мало рідним дала? Освіта, весілля, квартири.
А вони через якісь нещасні 20 євро образилися та не хочуть на свята приїхати!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!