У вересні моя донька Софія народила третю дитину. Наші онуки майже однолітки – Данилкові 3,5, Артемчику 2 і молодшій Владці декілька місяців.
“Мене цей декрет вже дістав. Я крім памперсів та іграшок світу нормального не бачу. Скоро взагалі почну деградувати” – скаржилася донька у слухавку.
Тому ми з жінкою вирішили їм допомогти. Свати живуть закордоном та вкрай рідко приїжджають, аби провідати онуків. Тим паче, Софії запропонували роботу в салоні краси, неподалік від її будинку. У садках були великі черги або ж вимагали дати на лапу, аби взяти малюків.
Софія та зять Олег не так багато заробляють, аби носити ще хабарі чи оплачувати приватний садочок. Тому ми з жінкою почали їздити до них у гості, аби допомогти. Хай діти працюють, а ми вже хочемо на старості років онуків няньчити.
Тим паче, що до району Софії та Олега їздила пряма маршрутка. Зранку прокидалися, снідали, збирали якісь гостинці та їхали до онуків.
– Ой, я би пропала без вас, чесно! – тішилася донька та вибігала на роботу.
Ми дуже добре проводили час з онуками. Ходили гуляти в парк, на атракціонах каталися, вчили пісеньки та віршики. Ну і коли донька не встигала зранку приготувати їжу на весь день (таке часто бувало), то жінка могла зварити борщ, якісь супи чи навіть деруни насмажити.
Але донька могла повернутися як о 7 вечора, так і в 10, бо графік у салоні краси, де вона працювала, був невнормований. А в нас маршрутки так пізно вже не ходять. Тому частенько зять Олег завозив нас додому на машині. Бо викликати таксі надто дорого і нема сенсу.
Того вечора зять знову підвозив нас додому пізно, десь пів на 11 було. І вийшов на заправці купити паливо, телефон залишив на сидінні. Через декілька секунд на екрані висвітилося повідомлення від нашої Софії
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
“Невже так важко таксі замовити? Катаються туди-сюди. І після них ще повинна прибирати. Допомоги ніякої нема”.
Я одразу показав те повідомлення жінці. Дочекалися, поки приїдемо додому і одразу набрав до Софії:
– Ми не будемо до вас більше приїздити.
– Чому? Дітки так до вас звикли, з самого ранку чекають, коли приїдете.
– Як так? Від нас нема ніякої користі.
Донька на нас дуже образилася через відмову. Ще й родичам встигла пожалітися. Але ми не стали тримати язик за зубами і також пояснили, хто насправді не правий у цій ситуації.
Це дуже образливо, що рідна донка не цінувала нашої допомоги. Жінка Ольга декілька днів поспіль гірко плакала.
От буде Софії наука. Нехай першою попросить вибачення, тоді і буде видно, як далі жити.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!