Ми проживаємо у Івано-Франківську вже 3 роки. Купили квартиру, правда, не без допомоги батьків.
Нашій донечці тільки 6 місяців і поки що я в декретній відпустці. Всю нашу родину утримує чоловік Роман. Я бачу, як він старається, спеціально йде на роботу в суботу та на свята ще бере додаткові зміни.
У нас все було ідеально, чесно. Поки не переїхав молодший брат, Андрій. Йому 21, закінчив у Львові університет та шукає роботу. Однак, вирішив чомусь саме у Франківську зупинитися.
Я не мала нічого проти. Тим паче, Роман якось казав, що на фірму потрібні майстри. Попрацює, отримає зарплату та переїде на орендовану квартиру.
Але, як виявилося, у Андрія були інші плани:
– Нащо мені кудись переїздити та чужій людині гроші платити? Роман мій старший брат, пустить пожити. Ми ж рідні люди!
Але такий “гість” щодня робив мені нерви.
По-перше, Андрій не поспішав з пошуками роботи. Він або грав у футбол з сусідами на полі, або їздив з ним на річку, смажити шашлики. Відповідно, тоді він грошей не мав і все зичив у мого Романа. То на пиво, то на цигарки, то ще на якісь дурниці.
Так здається, що 50 гривень в день то дрібниця. Але, якщо порахувати, скільки ми витрачаємо на місяць тільки на забаганки Андрія, то вже вийде трохи така космічна сума. На ці кошти ми б могли донечці купити одяг, якісь іграшки, поїхати в парк розваг.
По-друге, брат нічого не вмів робити. Повечеряв і тарілку навіть в умивальник не поставив. У нас прийнято завжди прибирати після себе, адже потім не збирається купа посуду.
Я звикла готувати раз на тиждень, але стільки страв, аби вистачило на декілька днів. У суботу, поки Роман візьме донечку на прогулянку, я встигаю заморозити вареники та пельмені, насмажити котлет, зварити борщику. Однак, в Андрія дикий апетит і він їсть, наче з голодного краю.
І от якраз через їжу ми посварилися. Я тоді нічого вдома не встигала, ще й донечка плакала. Мала поїхати на базар, потім в поліклініку здати аналізи, купити ліки в аптеці.
От зранку заходить на кухню Андрій:
– А що на сніданок?
– Не знаю. Що хочеш – те і приготуй.
– А ти тут нащо?
– Я перепрошую, але що це за запитання?
– Баба повинна готувати мужику все свіже. А ти сидиш, наче та пані, ногу на ногу закинула.
Я не люблю, коли люди поводяться зверхньо та командують іншими. Андрієві у 21 не соромно так керувати мною. А я, жінка, ще й старша за нього.
Тому ми почали сваритися. Андрій казав, що я погана господиня, що братові зі мною не пощастило, що я лінива і нічого не роблю. На щастя, потім приїхав Роман. Але він не став слухати брата. Тільки обережно зібрав всі його речі у пакет та показав на двері.
Андрій поїхав, але наші проблеми на цьому не закінчилися. Свекруха вирішила помститися за ображеного синочка. Колись, ще у 2019, вона дала нам 5 тисяч доларів на квартиру. І зараз вимагає, аби ми повернули кошти або ж прописали Андрія у квартирі.
Просто от цей цирк мені так набрид. Через стрес зникло молоко, роблю донечці спеціальні суміші. Роман радиться з адвокатами, переживає, аби ми не залишилися без даху над головою. Поки все на нашій стороні, але не знаю, що ще зроблять родичі. Раптом свекруха на нас до суду подасть і захоче відсудити половину?
Що мені робити? Я вже думаю про те, би попросити вибачення в Андрія. Може, після такого він заспокоїться та всі помиряться?
Хто винен у цій ситуації? Брат чи жінка?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!