Через залежність сина у гральні автомати, пані Василина залишилася без квартири. І думає, що ми з чоловіком повинні її пустити жити до себе

Я вийшла заміж за Ореста 10 років тому. Його мама, Василина Дмитрівна, оплатила половину вартості весілля, ще привезла закордону нам вина, сири, хамон, солодощі. Свекруха тоді досить довго жила та працювала в Іспанії. Але знаєте, між нами не було сварок чи конфліктів. Хоча вона ставилася до мене холодно. Ну є у її сина якась жінка і Бог з нею. 

Ну отака вона людина, я її не зміню. Після весілля моя бабуся (вже покійна, Царство Небесне) віддала нам свою двокімнатну квартиру, а сама переїхала до моїх батьків. Ми зробили там невеличкий ремонт, деякі меблі викупили у друзів та родичів.

Свекруха приїздила двічі на рік – на Різдво та Великдень. Купувала діткам гарний одяг та іграшки, нам пару євриків підкидала. Але ми все одно не хотіли у неї брати більше грошей, тому ми кошти або на синів витрачали чи відкладали їм на відпочинок. 

Але в Ореста є ще молодший брат, Валентин. Чесно, він такий відлюдник та гуляка, яких світ не бачив. Свекруха передавала гроші, а він все витрачав на розваги. Почав грати у карти, ставити ставки на спорт чи онлайн казино. Скільки разів ми до нього говорили, слізно просили не страждати такими дурницями. А йому до одного місця. Тому ми з чоловіком навіть не зважали на Валентина. 

Однак, місяць тому він стільки боргів набрав за гральні автомати, що ви собі не уявляєте. Довелося продавати двокімнатну квартиру свекрухи, аби розплатитися з боргами. Але наш кум працює адвокатом та пообіцяв розібратися в цій чорній справі. Поки триває судове слідство та я не можу нічого доброго сказати.

Валентин переїхав жити до своєї нареченої Влади. Я сподіваюся, що хоча б кохана вправить його складний характер, бо надія помалу зникає. 

Але мене турбує інше питання – свекруха. Пані Василина через ту важку працю в Іспанії заробила собі болячки. Вже наїхало багато молодих заробітчанок, велика конкуренція. Свекруху планує до кінця літа повернутися додому. І вона чудово знає, що їй нема де жити:

Пошепки

– Ну сподіваюся, що ви мене приймете. Я ж ваша мама!

З одного боку, мені дуже шкода свекруху. Вона рокам трудилася на благо синів. А тепер залишилася без даху над головою через залежність Валентина.

Але у нас квартира на 2 кімнати і 3 дітей. Ну куди ми помістимо свекруху? До собаки на килимок під двері? 

Раз я натякнула свекрусі, аби вона відклала гроші собі на якусь квартиру. Якраз у нашому будинку продають однокімнатну кватирку з нормальним ремонтом.  Але пані Василина категорично проти:

– У мене є ви, я не хочу жити окремо. А ті гроші відкладу на спокійну старість!

Свекрусі під 70. Я боюся, що з часом за нею треба буде наглядати, як за малою дитиною. І це мене відштовхує та лякає. 

Що мені робити? Мало того, що я проблеми Валентина висьорбую, то ще й свекруха на голову звалилася!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!